Яків Кухаренко народився на Кубані в станиці Медведівській (за іншими даними в Катеринодарі, в м. Єйську (за одними даними в 1800-му, за іншими – в 1799-ому році). Походив з давнього запорозького козацького роду. Батько – чорноморський старшина Герасим Кухаренко, учасник штурму Очакова, Кілії, Ізмаїла, Аккермана, Бендер, учасник розгрому турецької армії за Дунаєм, під містечком Мачин. У 1803 р. Герасим Кухаренко брав участь у боях проти шапсугів під Катеринодаром; бився на Закубанні з черкесами та абазинами, був тяжко поранений шаблею в обличчя, втратив праве око.
Доки батько воював, мати виховувала малого Якова, співала українські пісні, розповідала казки, перекази про запорожців, козаків-характерників. 12-річний Яків став учнем Катеринодарської козацької військової гімназії. У 1813 р. під впливом «Енеїди» Івана Котляревського гімназист написав поему «Харько, запорозький кошовий».
За три роки закінчив училище, і розпочав службу рядовим козаком, згодом став сотенним осавулом четвертої кінно-артилерійської роти. На щастя, йому дозволили продовжити навчання.
До своєї роти на кордоні, прибув 12 червня 1822 року. Від 1822-го до жовтня 1839 р. чорноморський козак Яків Кухаренко взяв участь у сорока чотирьох битвах проти горців та турків, зокрема, був учасником облоги і здобуття турецької фортеці Анапи. Кухаренко козакував і пера не кидав, українською мовою писав. Написав у 1836 р. перший історичний твір – “Огляд історичних фактів про Військо Чорноморське” та драму “Чорноморський побит на Кубані”. Мандруючи Чорноморією, Кухаренко збирав українську старовину. Згодом видав низку етнографічних нарисів: “Козак Мамай”, “Вороний кінь”, “Сирота-мова”, “Вівці і чабани в Чорноморії”, “Пластуни”. 
Яків Кухаренко познайомився з Тарасом Григоровичем Шевченком, що переросло у двадцятилітню дружбу. Багато років вони листувалися, збереглося 12 листів Т. Шевченка і 7 — Я. Кухаренка. Генерал морально підтримував поета, допомагав грішми. Т. Шевченко присвятив Якову поему «Москалева криниця», надсилав свої твори, автопортрет.
Яків Кухаренко брав участь у воєнних експедиціях проти горців під командуванням генерала Максима Власова. Під час цих походів чорноморці палили залишені адигами аули, палили навіть хліб та сіно – щоб приректи горців та їхню худобу на голодну смерть. У віці 35 років Яків Кухаренко командував полком, який охороняв кордон по Кубані, і одночасно обіймав посади асесора і члена військової канцелярії Чорноморського козацького війська.
У 1842 р. був призначений окружним штаб-офіцером Єйського військового округу. В 1851 р. став членом Департаменту військових поселень у справах козацьких іррегулярних військ із правом голосу. Я.Г. Кухаренко імператорським указом призначили виконуючим обов’язки наказного отамана Азовського козацького війська. У 1852 р. був виконуючим обов’язки начальника штабу і наказного отамана у Чорноморському козацькому війську, з 1853 р. — генерал-майор.
З 1856 р. Я.Г. Кухаренко пішов у відставку. 5 років вів тихе, спокійне життя у власному хуторі, в 1861 р. його поставили на чолі чорноморців, яких готували на переселення у західну частину Кавказького хребта.
19 вересня ст. ст. 1862 р. 62-річного Якова Кухаренка, генерал-майора російської армії, сина запорізького полковника, наказного отамана Азовського та Чорноморського козацького війська викликали у справах служби в Ставрополь. Уночі під час поїздки Кухаренка захопив у полон загін абадзехів.
26 вересня (8 жовтня) 1862 р. в невеликому гірському аулі під Майкопом від ран помер Яків Кухаренко.
Синові Степану вдалося викупити тіло батька, поховати його біля собору на Катеринодарській площі.
Сплив час, але твори Якова Кухаренка продовжують життя. У 1872 р. український композитор Микола Лисенко на основі п’єси «Чорноморський побит на Кубані» створив оперу «Чорноморці» (лібрето написав брат композитора Михайло Старицький). Пісня козака Кабиці з цієї опери («Казав мені батько, щоб я оженився») стала популярною народною піснею.
Залишити відповідь