Ім’я королеви Франції Анни, дочки Ярослава Мудрого стало популярним. Образ Анни Ярославни увічнений у численних літературних творах, у кінематографії. Про неї писали французькі літератори Режін Дефорж, Жаклін Доксуа, Марі-Клод Моншо; українські Іван Кочерга, Павло Загребельний, Іван Филипчак у повісті «Анна Ярославна – королева Франції»; композитор Антін Рудницький створив оперу «Анна Ярославна».
А про її дітей мало що відомо. Знаємо, що 23 травня 1052 року Анна народила первістка, королева дала синові грецьке ім’я Пилип, який потім став королем Франції – Філіпом. Через два роки сповила дочку Емму, у 1055 році — Роберта, який помер у дитинстві, у 1057-му Гуго, він став графом Вермандуа і прославився в перших хрестових походах. Правда, деякі діти змінили свої імена. Сина первістка звали на французький манер Філіп, хоч Пилип (а в грецькій мові відсутній звук Ф: згадайте етер, катедра). Емма взяла собі ім’я Едігна, що означає гідна, достойна.
Королева народила здорових дітей, займалася їхнім вихованням, освітою. Королівна знала грамоту, мови, медицину. Молоду, розумну, красиву принцесу старший брат-король Філіп хотів віддати нелюбові за дружину, аби вирішити державні проблеми. Легенди натякають на 19-річну дівчину, яку брат-король волів віддати заміж за нелюба, про втрату невинності перед шлюбом. От і зважилася Едігна на втечу з королівського палацу, і взяла з дому єдину дорогу річ – дзвоник — подарунок матері. Точно невідомо, куди вона тікала: чи до Русі, Києва, чи до Святої землі.
Довго Едігна переховувалася в лісах, ущелинах, ночувала, де заставала ніч. Нарешті вона зупинилася в баварському селі Пух, що за 30 кілометрів від Мюнхена, оселилася в дуплі старої у 5 обхватів липи і прожила там принцеса-красуня 35 років. Едігна навчала людей грамоти, лікувала їх.
26 лютого 1109 р у с. Пух, Фюрстенфельдбрук, Німеччина померла 54-річна Едігна, дочка короля Франції Генріха І й Анни Ярославни, онучка Великого князя Київського Ярослава Мудрого. Її поховали у старій романській церкві VIII ст. за вівтарем, з внутрішньої сторони стіни апсиди. До сьогодні мощі принцеси Едігни зберігаються у скляний труні під іконою. У 1600 р. римо-католицька церква проголосила її Блаженною.
