UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Данило Штуль

Данило Штуль. Батько Голови ОУН Олега Штуль-Ждановича.

«Люті кати поглумились над нами.
Скільки лягло у чорні гроби!
Та перемога – дивіться! – За нами.
Смерть – не кінець боротьби».
Василь Симоненко
Данило Штуль народився 16 (30) грудня 1893 р. у селі Свинюхи на Горохівщині (тепер с. Привітне Локачинського р-ну); подається також с. Коритниця (нині Волинська обл.).
Він здобував освіту у місцевій церковно-парафіяльній школі, згодом у Володимирській двокласній учительській школі. Шістнадцятирічним (1910 р.) став учителем у селі Вулька Ковельська, згодом у Вижві на Ковельщині.
Двадцятирічним Данило Штуль одружився з учителькою Антоніною Лотоцькою (у жовтні 1913 р.). Закінчив пастирську школу в Житомирі, був висвячений (прийняв дияконську хіротонію з рук єпископа Володимир-Волинського Фаддея Успенського). Паралельно склав іспит на священика при Волинській духовній семінарії у Житомирі.
Під час Першої світової війни відбував польову службу на румунському фронті у 377 польовому пересувному шпиталі. 8 листопада 1916 р. отця Данила Штуля єпископ Острозький Аверкій Кедров рукоположив у ієреї. За душпастирство на фронті отець Данило був нагороджений орденом св. Анни III ступеня (орден, яким нагороджували монархів).
До мирного життя отець Данило повернувся у 1917 р. Мав парафії на Овруччині, дещо згодом – на Сарненщині і Ратнівщині. Отець Данило виступав за українізацію православної церкви на теренах другої речі Посполитої. У своїй парафії в с. Сновидовичі Овруцького повіту він повністю українізував церковні богослужіння, зорганізував роботу хору І. Столярука.
Знайшлося у родині о. Данила двоє соколят-штуленят: Олег старший, Василь – молодший. Родина Штулів часто переїжджала, бо змінювалися парафії непокірного о. Данила. У грудні 1919 р. був призначений настоятелем храму села Лопатичі на Овруччині. У березні 1920 р. його призначили настоятелем храму у селі Жиричі на Ковельщині. З квітня 1924 призначений у село Сновидовичі на Сарненщині.
Отець Данило ще за Польщі організовував хресні ходи, «Просвіту», збирав кошти на пам’ятник «Полеглим за Україну», освятив у храмі синьо-жовтий прапор. 3-10 жовтня 1921 р. священик був делегатом Почаївського з’їзду, через що зазнавав переслідувань з боку польської влади аж до початку Другої світової війни. У 1936-1941 — отець Данило Штуль служив у селах Яблунька Луцького повіту, Синів на Ковельщині, Заліси на Ратнівщині. Диякон Данило Штуль служив у Благовіщенському храмі Ковеля.
Та головним для Данила Штуля було виховання синів. Олег Штуль обрав стезю священника: закінчив Крем’янецьку духовну семінарію, згодом разом із братом Василем навчалися у Варшавському університеті. Коли почалася Друга світова батько приїхав у Рівне до синів, порадитися, попрощатися.
З 1941 р. Данило Штуль долучився до другого відродження Української Автокефальної Православної Церкви. З вересня 1941 до 9 вересня 1944 отець Данило Штуль обіймав посаду благочинного Заболотівського благочиння.
9 травня 1945 р. на честь «дня пабєди» сталінські карателі прямо у храмі арештували 51-річного отця Данила Штуля; не дозволили попрощатися з дружиною. Арештували за проповідь українською мовою, за синів — оунівців і заслали отця Данила на 10 років до концтабору, спочатку на Колимі, згодом у Мордовії. На сталінській каторзі пастир продовжував своє служіння, за що був катований, битий карателями та важко скалічений.
З заслання отця Данила відпустили лише навесні 1955 р., він повернувся на Волинь і дізнався, що їхній будинок конфіскували; дружина тулилася у чужих людей, де й померла; могила дружини розташовується в с. Заліси Ратнівського району Волинської області; молодший син Василь похований у невідомому волинському лісі; старший син Олег Штуль-Жданович – Голова Проводу ОУН (після смерті Андрія Мельника). Між Олегом і батьком велось лише листування, та й то її пильно перевіряло КДБ. З тих листів о. Данило дізнавався про онука Данила та онуку Антоніну (названа на честь бабуні).
До кінця своїх отець Данило Штуль служив у Андріївському храмі на Андріївському узвозі. Упокоївся у Києві 21 березня 1967 р.
Сьогодні названий іменем діда Данило Штуль — один із активістів української діаспори у Франції Daniel Sztul.

Тра 10, 2022Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Син патріархаОлександр Агін
You Might Also Like
 
Горностай чи тхір?
 
Захист грудей

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image10 months ago Видатні люди238
Недавні записи
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
  • Символ мандрівника-українця на чужій землі
  • Федір Яхимович
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.