26 липня 1844 року в селі Кунка (Гайсинський район) в родині Кароля та Гортензії Джевецьких народився син Стефан.
Рід Джевецьких був знатним і заможним, тому батько дозволив собі розкіш запросити групу вчителів для навчання своїх дітей. Таким чином, без жодного класу школи Стефан вступив до єзуїтського ліцею в Парижі – Lycée St. Barde, потім була Центральна школа мистецтв і ремесл (Париж). Ймовірно, що там він познайомився із Гюставом Ейфелем, дружні відносини з яким зберігав довгі роки. У 1863—1864 роках перебував в Україні.
У віці 23 роки Джевецький запатентував свій перший винахід – лічильник кілометражу для фіакрів (кінний екіпаж, різновид міського транспорту). У 1873 р. брав участь на Всесвітній виставці у Відні. Він приїхав із цілим стендом власних винаходів.
Серед них були параболічний регулятор для парових машин, циркуль для креслення конусного розрізу та курсограф – прилад для автоматичного прокладання курсу корабля на карті. Російський князь Костянтин ознайомився з виставкою і запросив Джевецького до Санкт-Петербургу, співпрацював у майстерні Браузера. Там його призначили дорадчим членом Морського технічного комітету і він продовжив працювати над курсографом. Прилад мав певні недоліки і, навіть не зважаючи на те, що він демонструвався на ще одній виставці (цього разу в Філадельфії), практичного застосування не знайшов. У петербурзький період винайшов регулятор швидкості обертання валу парової машини. Джевецький – один із авторів сучасного авіаційного гвинта (пропелера). У 1875 році розробив теорію аеродинамічного польоту.
У 1876 році Джевецький почав працювати над проектом свого першого підводного човна (віддав цій роботі 30 років). Робота була перервана десятою російсько-турецькою війною в 1877 році. Стефан записався добровольцем на Чорноморський флот і потрапив на військовий пароплав «Веста». Після жорстокого п’ятигодинного бою з турецьким броненосцем 11 липня 1877 року його нагородили солдатським Георгіївським хрестом.
Худ. Руфін Судковський. «Бій пароплава «Веста» з турецьким броненосцем «Фетхі-Буленд» 11 липня 1877 р.» (1881 р.)
Після демобілізації Стефан Джевецький оселився в Одесі, продовжив роботу над проектом бойової субмарини: у 1878 р. він на місцевому заводі виготовив прототип – одномісний човен із перископом і гвинтовим двигуном, що приводився в дію ногами (субмарина-велосипед). Пілот міг дихати завдяки кисневому балону, а у верхній частині знаходилась рубка з ілюмінаторами на рівні очей пілота. Стефан особисто її випробував, пройшов по одеській гавані та підірвав спеціальною міною поставлену на якір баржу. На випробуваннях був присутній командувач Чорноморського флоту адмірал Микола Аркас (батько відомого історика та композитора Миколи Миколайовича Аркаса). Військово-інженерне відомство зацікавилось винаходом, як засобом для оборони приморських фортець. За розпорядженням Олександра ІІІ збудовано 15 човнів, але війна закінчилась, потреба у винаході відпала. У 1880 році Джевецький розробив конструкцію першого підводного човна з електричним двигуном.
Після цього Джевецький зайнявся створенням підводного мінного апарату. Згідно з новим проектом, ця субмарина вже була розрахована на чотирьох людей і мала шість метрів довжини. Апарат додатково був оснащений двома 32-кілограмовими мінами з динаміту. Його випробування відбувались в Гатчині 27 січня 1880 року в присутності великого князя Олександра (майбутнього імператора) та його дружини. Царевичу сподобалось побачене і субмарину Джевецького запустили у виробництво. Загалом було виготовлено 50 підводних човнів, 34 з яких відправили Чорноморському флоту. Винахідник отримав 100 тисяч рублів винагороди.
Окрім підводного плавання Джевецький цікавився і польотами. 1882 року він вступив до Паризького повітроплавального товариства та здійснив політ на аеростаті за маршрутом Париж-Ам’єн. Він проводив багато досліджень на цю тему та часто виступав із доповідями. Також вивчав поведінку птахів у польоті. Свої спостереження виклав у праці «О сопротивлении воздуха в применении к полету птиц и аэропланов». У 1885 р. створив перший у світі підводний човен з електродвигуном, що працював від акумулятора. Разом із Олексієм Криловим розробив проект човна водотоннажністю 120 т з паровими двигунами (1898 р. проєкт отримав першу премію Морського відомства Франції на міжнародному конкурсі в Парижі).
У 1885 році переїхав мешкати до Франції, співпрацював із Технічним комітетом. З 1892 року Стефан Джевецький остаточно переїхав до Парижу. В передмісті він побудував собі велику віллу, співпрацював з А.-Ґ. Ейфелем, займався підприємницькою діяльністю та винахідництвом, багато уваги приділяв удосконаленню підводних човнів. У 1897 році запропонував Морському відомству тип міноносця, який може захищатись від снарядів, занурюватися так, що лишаються лише труби.
У 1905 році винахідник запропонував готовий проект, а через рік за цим проектом в Росії збудували підводний човен «Поштовий», оснащений єдиним бензиновим двигуном для підводного та надводного руху. Судно мало чотири торпеди, які за проектом Джевецького розташовувались в торпедних апаратах поза корпусом.
У 1909 р. Джевецький надрукував працю «Необхідність створення лабораторії аеродинамічних випробувань з метою отримання даних, необхідних авіаторам для будівництва аеропланів», у якій розглядав економічний, політичний і загальний вплив авіації на майбутнє людства. Розвідка Стефана так вплинула на ентузіастів авіації, що пан Дойч пожертвував йому півмільйона франків на заснування лабораторії.
У своїх дослідженнях Джевецький розв’язав важливі питання – будови літака з мотором і конструкції гвинта. Коли розпочався швидкий розвиток будівництва літаків, гвинти системи Джевецького виявились вигідними, мали попит, а працю «Загальна теорія гвинта» у 1920 р. відзначила французька АН.
Помер 93-річний Стефан Карлович Джевецький 23 квітня 1938 року в Парижі. За кілька днів до смерті Паризька АН оприлюднила його останню наукову роботу.
Залишити відповідь