4 серпня 1801 р. м. Рагуза, тепер Дубровник, Республіка Хорватія народився Антін Балтазарович А́шик.
Балтазар народив Антона, Антін народив Володимира, Володимир народив Віктора і всі вони були відомими російськими нумізматами, колекціонерами старовинних книг, картин. Родова колекція у С.-Петербурзі нараховує понад 25 тисяч одиниць. Антону Ашику належав альбом гравюр Ф.П. Толстого.
Батько купець, родом із далматинських сербів. У 1812 р. сім’я оселилася в Одесі. Батько віддав Антона до купецької контори. 16-річним юнак почав службу в канцелярії Херсонського військового губернатора графа Ланжерона. Отримував 600 руб. сріблом за рік. Завдяки знанням іноземних мов займався різними перекладами та справами транспортної флотилії під начальством графа О. Ф. Ланжерона для перевезення продуктів до Мінгрелу.
У 1821 р. Ашик перейшов у правління, організоване в м. Керч генуезцем Рафаїлом Скассі для організації обмінної торгівлі між племенами кавказьких горців і з ними. Обов’язки колезького реєстратора Ашика полягали у веденні листування, що стосувалось відносин з абазинцями та черкесами. Буквально через три місяці він обійняв посаду помічника правителя канцелярії. Двадцятирічним Антін Ашик заснував Керченський музей старожитностей. Сам він почав колекціонувати старовинні медалі, монети, рідкісні видання книг. У 1824 р. в нагороду за старанну службу за височайшим повелінням переведений у губернські секретарі, через три роки – в колезькі секретарі й був нагороджений одноразово тисячею карбованців асигнаціями. У 1829 р., після відходу від справ Скассі, півроку завідував справами генуезця. На початку 1830 р. Антін Ашик був приставлений до начальника Кавказької лінії для виконання особливих доручень. З Кавказу Антін Балтазарович був призначений знову в Керч до командира військами на кавказькій лінії. З 1833 до 1849 р. посідав посаду директора Керченського історико-археологічного музею, яку запропонував йому князь Воронцов. Він зблизився з відомим археологом Іваном Стемпковським, який був тоді керченським градоначальником. Під керівництвом І. Стемпковського разом із П.Дебрюксом та Іваном Бларамбергом Ашик вів археологічні розкопки навколишніх курганів, у 1837 р. відкрив Царський курган.
По суті, Ашик мало чим різнився від сучасних чорних археологів: проводив свої розкопки без жодної системи, без ведення журналу, без необхідного ретельного нагляду. Начальник Ашика завідував тоді Першим відділом Ермітажу, до якого надходили майже всі знахідки. У 1841, 1842 і 1845 роках Ашик здійснив наукові поїздки в Італію й Австрію, доповнив зміст своїх археологічних праць, завів потрібні знайомства, збагатив українськими пам’ятками закордонні музеї, за що був відзначений нагородами.
У 1836 р. Ашик подарував Керченському музею власні колекції давніх медалей. Коли створювалася Керченська бібліотека, Ашик пожертвував книги в її фонди.
А. Б. Ашик одружився з дочкою полковника Бібікова, мав двох синів і п’ятьох доньок: Серафима (народилася 4 червня 1838 р.), Ольга (26 грудня 1840 р.), Володимир (3 липня 1843 р.), Софія (17 липня 1845 р.), Микола (17 листопада 1847 р.), Олександра (22 травня 1849 р.) і Варвара (4 грудня 1852 р.). За законами імперії якщо один із батьків був православним, то всі діти теж ставали православними, діти католика Ашика стали православними.
У 1852 р. виникли «непорозуміння» з приводу двох знайдених мармурових статуй і за розпорядженням міністра повітів Лева Перовського Ашика «пішли» з Керченського музею. Ашика перевели до Одеси, де він провів решту часу у штаті Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора. У 1853-му обійняв посаду бібліотекаря Одеської публічної бібліотеки.
7 червня 1854 р. в Одесі помер 53-річний Антін Ашик — чиновник, історик, піонер південно-української археології.
Залишити відповідь