UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Історичні події » Петро Смолічев. Зникнення дослідника Дніпрогесу

Петро Смолічев. Зникнення дослідника Дніпрогесу


Петро Смолічев народився 12 січня 1891 року в селі Княжичі на Сумщині. З діда-прадіда були Смолічеви священиками, тому Петро ступив на цю стезю. Закінчив духовну семінарію, потім академію в Петербурзі. А духівником не став: повела його любов до історії в археологічний інститут північної столиці Росії. З ентузіазмом узявся Петро Іванович за роботу викладача, згодом музейного працівника у Чернігові.
У цей час закінчувалася українізація. Окупанти продовжували знищувати свідомих українців, нашу мову, історію, культуру. Зловісний Дніпрогес мав повністю стерти пам’ять про Запорізьку Січ, поховати у баговинні могили січовиків, козацькі церкви. Ентузіасти, які виривали у будівників “світлого майбутнього” фрагменти нашої історії, описували те, що мало затонути, був Петро Смолічев.
У 1927 році Петро Смолічев потрапив до Запоріжжя у склад Експедиції з наукового дослідження території Дніпробуду. Через чотири роки призначили Петра Івановича на посаду завідувача сектором послідовної зміни культур Державного музею Дніпробуду. Містився музей у підвальному приміщенні на розі сучасного Соборного проспекту та вулиці Добролюбова. Мріяв його директор Микола Філянський про приміщення у Будинку громадських організацій (сьогодні у цьому будинку знаходиться міське УВС та казино). Там весь другий поверх займали експонати музею. Мав тоді музей співробітників рідкісного інтелекту: Гамченко Сергій, Грінченко Володимир, Добровольський Аркадій, Ернст Федір, Кіранів Тодось, Козар Павло, Магура Сильвестр, Макаренко Микола, Рудинський, але всі вони (крім двох «смотрящих від НКВС») щезли…
За матеріалами досліджень було створено книгу з історії Дніпрогесу. Її редагували Іван Микитенко, убитий у 1937 році, і Микола Попов, розстріляний 10 лютого 1938 року.
Після виступу Йосипа Сталіна проти «колишніх людей» згадали добродії, що Смолічев має духовну освіту, мало того: його рідний брат Іоан – священик нещодавно арештований, а тесть – автокефальний єпископ. От і зник тоді Петро Іванович. Нікого не хвилювало, як велося згорьованій дружині з двома дітьми.
У 1933 р. його сліди були серед спеціалістів на КамГЕСбуді. Правда, перед війною прошелестіла чутка, наче працював дослідник у Середній Азії: у Таджикістані в тресті «Таджикдержбуд»; у Сталінобаді був інженером на будівництві.
У 1937-му році родина нарешті об’єдналась: Петро Смолічев, як працівник Таджицького філіалу Академії Наук СРСР, отримав квартиру в новому будинку. Петро Іванович писав поезії, багато малював, співав разом із дружиною.
Помер Петро Смолічев у 1944 році. І все, морок забуття? Ніхто не має зникати без сліду, а поки людину згадують, вона жива.

Січ 12, 2013Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Присяга січовикаУ козацькій столиці
You Might Also Like
 
Нестора Махна оголошено поза законом
 
Кічкаський міст
Comments: 0
Pingbacks: 1
  1. Зникнення дослідника Дніпрогесу | Рідне Запоріжжя
    53 years ago

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

9 years ago 1 Comment Історичні події, Видатні людиЗапоріжжя, Петро Смолічев1,141
Недавні записи
  • Емілія Крушельницька-Стернюк
  • І Спас не спас
  • Від бекаса до снайпера
  • Альбатрос
  • Перший космічний концерт
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Мер Одеси – Григорій Маразлі
  • Ганна Черкаська до Яків Новицький – літописець Запорожжя
  • Ганна Черкаська до Батько “народних” пісень
  • Сергій до Чар-зілля
  • Олександр до Смородина чи порічка?
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.