– Ну, і шшо? Чого це ти приндишся? Пощо пишеш таке, що у людини макітриться? От читаю: «31 травня 1918 р. після розвалу Австро-Угорщини у Пітсбурзі (США) оголошено про політичний союз чехів та словаків, що призвело до утворення в жовтні 1918-го року незалежної Чехословацької республіки». Що ти верзеш? Де чехи, а де США? – наступає Хомівна.
– Сонечко, заспокойся, я ще при пам’яті. Бачиш, Томаш Масарик мав мрію: відродити державність Чехії, якої не було з 1620 року.
– От тобі справжній чех! Не квартальна шелупонь – «Какая разніца»!
– Скажу одразу, не зовсім чех (скоріше німецькомовний словак), який виховав себе чехом. Став професором Празького університету, депутатом парламенту австрійських земель (рейхсрата).
– А дружину хоч чешку взяв?
– Не зовсім: дружина – американка. Шарлотта Гарріг, дочка мільйонера, впливового фінансиста, голови правління Нью-Йоркського комерційного банку; родичка бізнесмена Чарльза Крейна, який дружив із Вудро Вільсоном, фінансував обрання його президентом. Крейн і познайомив Масарика з Вільсоном. 4 червня 1915 р. в Цюріху, а 6 червня в Женеві Масарик оголосив промови, в яких уперше публічно поставив вимогу поділу Австро-Угорщини та відновлення незалежної чеської держави. За що 4 вересня 1915 р. був визнаний у Відні державним зрадником і засуджений до страти. Тоді Масарик із найменшою дочкою таємно перетнув кордон.За політичну діяльність чоловіка Шарлотта відсиділа кілька місяців у в’язниці.
Упродовж 1917-1918 рр. Томаш Масарик перебував в Україні. Опікувався створенням чеського війська: організував легіон із полонених чехів і словаків, уклав угоду з урядом УНР про екстериторіальний статус легіону. Після укладення Брестського миру анулював цю угоду (легіон зберігав нейтралітет під час радянсько-української війни, виїхав з України). А далі з Москви на Владивосток. І диво-дивне як все було організовано! Це була держава на колесах! Не клоунські вагони Директорії. Поїзди мали власний банк, обмінну контору, крамниці, лікарню, мали власні пекарні.
У березні 1918 р. Масарик із Владивостока приїхав до США. 31 травня 1918 р. після розвалу Австро-Угорщини у Пітсбурзі (США) оголосив про політичний союз чехів і словаків. 18 жовтня 1918 р. у Вашингтоні Масарик оголосив про незалежність майбутньої Чехословаччини. За десять днів (28 жовтня) у Празі, на Вацлавській площі, офіційно оформили незалежність Чехословацької республіки. 14 листопада в Женеві, на засіданні Національних чехословацьких зборів Масарика (заочно!) одностайно обрали президентом Першої республіки.
– Цікаво: президент-заочник!
– 21 грудня 1918 р. у Празі двометрового красеня Томаша зустріли натовпи шанувальників. Він повернувся не з пустими руками: «у нас було щось справжнє, своє – наша армія, перша, справжня, нехай екстериторіальна, частина нашої майбутньої держави». Чехословацька національна рада, головою якої був Томаш Масарик, визнавалася єдиним верховним органом усіх чехословацьких військових формувань. 1 лютого 1919 р. легіон отримав звання — Чехо-військо.
– Оце я розумію: батько нації! Такого ні з ким не сплутаєш!
– Чому не сплутаєш? Чехи частенько помилялися: зустрічали, як свого Президента, українського генія.
– І з яким же українцем вони плутали свого президента? Горбачевський? Пулюй? Смакула? А-ну, підкажи!
