16 березня 1025 р. народилася польська принцеса з династії П’ястів, Гертруда – дочка короля Мешка ІІ Ламберта, сина Болеслава Хороброго, її мати – Матильда Рикса Лотаринзька, сестра імператора Отона ІІ, племінниця німецького імператора Оттона ІІІ Рикси.
Дівчинці було 9 років, коли помер батько і вона з матір’ю виїхала до Німеччини. Гертруда отримала пристойну домашню освіту, знала польську, німецьку, латину.
18-річною Гертруда стала дружиною 19 – річного Волинського князя Ізяслава, сина Ярослава Мудрого. 
Оселилася в Турові, вивчила мову давньої Руси. З 1054 р. Гертруда-Олисава перебувала у Києві. Княгиня підтримувала добрі стосунки з київським Печерським монастирем, її духівником був преподобний Антоній. Цікаво, що нащадок княгині у храмі Святої Софії залишив запис-графіті: «Господи, помози рабе своеи Олисаве, Святоплъчи матери, русьскыи кънягыни…»
Життя княгині не було безхмарним: родина тричі мусила тікати з Києва.
Вперше це трапилося в 1068 р. під час повстання в Києві. Ізяслав із Гертрудою втік до Польщі у племінника княгині Болеслава ІІ Сміливого вони знайшли підтримку. Польський король допоміг родичеві повернути київський престол.
Вдруге князь із дружиною, сином і невісткою прихопили багату скарбницю та втекли до Польщі у 1073 р. Але брати Ізяслава напередодні зацікавили короля Болеслава дорогими подарунками, тому князь не тільки не отримав допомоги, а й був добряче пограбований. Довелося Ізяславу їхати до Німеччини, жити при дворі короля Генріха IV.
Звідти русич звернувся по допомогу до римського папи Григорія VII. У 1073 р. в Римі Ізяслав Ярославович, разом зі своїм сином Ярополком, був офіційно прийнятий Папою Римським Григорієм VII. За наслідками цих відвідин була укладена «Угода про утворення Руського королівства та коронацію Ярополка на короля Руси-України». Згідно з цією угодою, мало відбуватися співправління королівством — батьком Ізяславом Ярославичем та його сином Ярополком. Ізяслав домовився з папою римським про надання його синові Мстиславу корони королівського достоїнства.
Перше Королівство Русі-України було утворене в 1075 році Папою Римським Григорієм VII. Про це свідчить листування Папи Римського Григорія VII з Ізяславом Ярославовичем (два листи від 1073 і 1075 р.), укладена між ними угода. Документи зберігаються в Секретному Ватиканському архіві. Лист від 1075 р. засвідчує факт утворення Королівства Руси-України та офіційної коронації Ярополка.
Факт коронування Ярополка підтверджує і такий документ як «Молитовник Гертруди» (відомий під назвами «Кодекс Егберта», «Кодекс Тріра», або «Кодекс Гертруди») — це ілюстрований рукопис, створений в ХІ ст., який сьогодні зберігається в Національному Археологічному музеї м. Чивідале-дель-Фріулі (Італія). Цей рукопис уклали ченці абатства Рейхенау в кінці X ст. для архієпископа Егберта з Тріра. У XI ст. рукопис перейшов до Гертруди. Вона додала до кодексу свій латинський молитовник (близько 90 молитов, ймовірно написаний рукою самої Гертруди), а після прибуття Гертруди до Києва в рукопис було додано п’ять мініатюр візантійського письма. На одній із цих п’яти мініатюр «Молитовника Гертруди» зображено шановану київську ікону Богородиці Печерської. Є там і мініатюра – «фотографія» факту коронування. 
Ми бачимо апостола Петра з ключами, праворуч від нього чоловік і жінка, в багатому одязі з коронами на головах. Над чоловічою фігурою кириличний напис «Ярополк». Біля ніг Петра лежить похилена у мольбі друга жіноча фігура в княжій одежі з написом «мати Ярополка».
Ізяслав утретє став київським князем і загинув 3 жовтня 1079 р. у бою з князями на Нежатиній Ниві (нині околиці Чернігова). Після цього вдова подалася у Володимир на Волині до двору свого сина Ярополка. У 1085 р. Ярополк розпочав війну з київським князем Всеволодом Ярославовичем, але мусив кинути у Луцьку матір і дружину і втекти до Польщі. Обох полонених княгинь Мономах забрав до Києва. У 1086 р. Ярополк замирився з Всеволодом, але 22 листопада Ярополка убили.
Про княгиню Гертруду історія мовчала. Повідомив літопис про смерть «княгини, Святополчи мати», 4 січня 1108 р.
