Як же добре окупанти потолочили наші гени, стерли нашу пам’ять. Хто з нас не чував від слуг кремлівського урода «Де два українці, там три гетьмани»?
Ми не знаємо про місце та рік народження гетьмана Василя Томиленка. Знаємо, що він учасник війни 1632—1634 років між Річчю Посполитою та Московією.
Після того, як полковники реєстрового козацтва Ілляш Караїмович та Іван Барабаш по-зрадницькому видали Івана Сулиму (1635 р.) полякам, гетьманом реєстровиків став Василь Томиленко. Новий гетьман наївно вірив у суд, закони, мудре рішення короля. Томиленко спорядив до Варшави делегацію, яка б довела до відома уряду й короля, що ж насправді діється в українських землях. Гетьман вимагав від короля та уряду приборкати шляхту, поставити її в рамки закону. Він визнавав Україну в складі Речі Посполитої, але на засадах гідності.
Поляки обурилися: що дозволяє собі цей гетьман? Реєстрові козаки отримували платню від польського уряду, по суті були найманцями та мали б захищати інтереси польської корони.
У травні 1637 р. на Великій Раді на річці Росаві, за підтримки козаків польської орієнтації реєстровики обрали гетьманом замість Василя Томиленка, ставленика Польщі Саву Кононовича.
Павло Бут (Павлюк) очолив групу козаків, незадоволених усуненням з гетьманської посади Василя Томиленка. Шукаючи правди, у 1637 році Василь Томиленко перейшов на бік повстанців, передав булаву та клейноди Павлу Павлюку-Буту; залишився заступником у новообраного гетьмана. Разом вони очолили повстання проти шляхти 1637 року. У серпні 1637 р. повстанці Павлюка стратили Саву Кононовича як зрадника.
Під час оборони Боровиці козаки видали ляхам Томиленка. Павлюк і Томиленко потрапили в полон, разом їх катували, разом стратили у Варшаві.
14 грудня 1638 року у Варшаві після катувань за рішенням польського сейму стратили гетьмана реєстрового козацтва Василя Томиленка (в 1636—1637 рр.) разом з іншими учасниками повстання.
