26 липня 1886 в м. Орел, народилася Розалія Яківна Винниченко (Ліфшиць) у заможній єврейській родині. У 1909 р. студентка Роза познайомилася з Володимиром Винниченком, було то у Каві ді Лявагна в Італії у родині сестри Віри та її чоловіка Бориса Яковенків. Володимир був на шість років старшим, великим сексуальним гурманом. Вони покохалися, але визнавали тільки вільні відносини. 28 березня 1911 Розалія Яківна та Володимир Кирилович одружилися, з цього часу він звав її Коха (кохана). Роза прийняла пропозицію чоловіка, щоб їхня родина була українською, вивчила українську мову, перебуваючи в еміграції, називала себе українкою. Прийняла й умову не заперечувати, якщо у когось із подружжя будуть виникати паралельні романи.
У 1914 році Роза закінчила медичний факультет Паризького університету. У 1916-му молоді очікували, що їхній син скоро теж заговорить українською. На жаль, вагітність була позаматковою, після операції сподівань на дітей не було.
У 1917—1919 рр. Винниченки жили у Києві. У листопаді 1918 Володимир Винниченко очолив Директорію — вищий орган Української Народної Республіки. Велика жінка була поряд із безпорадним політиком, підтримувала його письменницький дар.
У 1919 р. родина емігрувала до Відня, згодом – до Німеччини, з 1925 — у Франції, спочатку дев’ять років в Парижі, а з кінця 1934 р. — у м. Мужен на півдні Франції. З чого жили? Спочатку на гонорари, які сплачували драматургові театри Європи, потім – у Мужені вирощували овочі, продавали їх.
Всяке було за довге життя: мудра Розалія Яківна спеціально знайомила чоловіка з цікавими жінками, щоб підтримати творче натхнення; на одному з островів Сени збиралися разом із друзями-нудистами.
Коли в радянській Україні надрукували роман Винниченка «Сонячна машина», Микола Скрипник виплатив автору гонорар. Ці кошти пішли на оплату 2 га землі в с. Мужен, недалеко від Канн; старовинного будинку (пекарня ще часів Наполеона). Володимир Кирилович називав оселю «Затишок». Жили у гармонії з природою: м’ясо та рибу вилучили з меню, споживали овочі та фрукти. Спочатку вистачало сил на обробіток землі, вирощування овочів, а потім довелося продати частину городу.
Розалія Яківна передруковувала твори чоловіка, деякі переклала на російську та французьку мови.
Останній захід сонця вони бачили разом. Після смерті чоловіка в 1951 Розалія прожила вісім років. Архів В. Винниченка передала на зберігання до Архіву Української Вільної Академії Наук у США, залишила заповіт, що він має бути переданий у самостійну Україну.
Померла 72-річна Розалія Винниченко 6 лютого 1959 р.у м.Мужен, Франція
Худ. В. Винниченко. Портрет дружини
Залишити відповідь