– Дак ти, виявляється, постійний лікнеп з історії держави-окупанта утворила? – б’ють мене наопаш слова Хомівни.
– І яка то муха тебе вкусила?
– Мене вкусила? Це тебе гризе добродій у коментарях про день прийняття польської конституції
Taras Oliynyk: «Пані Ганно, воно звичайно можна радіти полякам. Але для чого ви нам на свому сайті про історію України викладаєте постійно історію нашого окупанта? Давайте ще про всі державні свята Росії, Угорщини, Австрії, чи Румунії будемо знати.» І тобі по цимбалах?
– Не зовсім так – боляче, гірко. А якщо подумати, я ж нічого просто так не подаю: питання України у світовому контексті. Розумна людина б погуглила, знайшла цікаві факти… Наприклад, конституція складалася з 11 пунктів, починалася з головного – релігії.
– Пануючою релігією залишився католицизм (належним до цієї конфесії було заборонено її покидати), іншим релігіям гарантувалися свобода культу й захист уряду. Православним і дисидентам (так тоді називали протестантів) заборонялись посади міністрів, які могли займати лише католики. І це стосувалося немалої кількості українців.
– Ти ба, не подумала б… Ще що цікавого?
– Конституція запровадила поняття «народ» і «громадянин» («obywatel»), а це кожний мешканець Речі Посполитої, який не був підданим володаря іншої країни. Урядовий закон регулював діяльність державної влади, визначав права й обов’язки громадян. Скасовувалося право вето («Ліберум вето») та принцип виборності королів: монарх мав бути спадковим і тільки з династії саксонського курфюрста Фрідріха-Августа III.
– Так і Богдан хотів спадкової булави…
– Хіба саксонської? А ще сусідонько, крає мені серце оте «какая разніца?» Уяви собі 32 місяці цей документ готувало п’ятеро осіб:
Колонтай Гуґо, політик і публіцист
Нємцевич Юліан Урсин, письменник
Понятовський Станіслав Авґуст, король
Потоцький Іґнацій, граф
П’ятоллі Шіпйоне, приватний секретар короля.
Душа болить при думці як ми втрачаємо свою еліту! «Какая разніца?!» Майже всі творці Конституції Речі Посполитої – полонізовані українці, мешканці бездержавної України.
Польський король Станіслав Август Понятовський (1732—1798), нащадок князів Чарторийських, народився у селі Вовчин на українській Берестейщині.
Гуго Колонтай (1754—1812) народився в містечку Великі Дедеркали (зараз село Шумського району Тернопільської області). Його пращури з волинської шляхти (спочатку православної, потім уніатської). Великий мислитель був одним із організаторів Вищої Волинської гімназії (Кременецького ліцею).
Юліан Урсин Нємцевич (1757—1841), письменник, оратор, посол Чотирьохрічного сейму. Народився в українському селі Скоки біля Бреста у полонізованій заможній шляхетській родині. Збирав український фольклор, одним із перших почав використовувати термін «думи» та писати власні думи. Так то, сусідонько, ятрить душу висока ціна бездержавності.
– Ага, ти все-таки – лікнеп. А ось тобі й підтримка! Комент Halyna Zhydachevska: “Пані Ганно, дякую за ваші дописи. Вріжте всім тим, хто вічно чимось незадоволений. Нехай незадоволені напишуть краще”.
Залишити відповідь