20 липня 1941 року, коли німецькі війська вели бої на підступах до Києва, енкаведисти прийшли з обшуком у квартиру 18, в будинку 28/31 на розі вулиць Ярославів Вал і Олеся Гончара (сучасні назви), 
де жили дві вдови старшого віку. Червоні арештували цих жінок: рідних сестер, дочок Михайла Старицького: 73-річну Людмилу Старицьку-Черняхівську, члена Центральної ради УНР, засуджену у справі СВУ; Оксану Стешенко, вдову першого міністра освіти УНР Івана Стешенка.
У постанові на арешт йшлося: “В настоящее время Старицкая-Черняховская германофильски настроена, ждет прихода немцев в Киев. Вместе со своей сестрой Стешенко Оксаной и националистом Черкасским Иринархом (подвергаются аресту) намечают план своей деятельности в так наз. “Украинском правительстве”, которое по их мнению, создаст Гитлер в Киеве. Согласно этого плана, они возьмут на себя руководство культурным фронтом на Украине, все остальное должно быть сосредоточено в руках у немцев”.
Після арешту сестер вивезли вантажівкою до Харкова. Звідти в товарняку для перевізки худоби – до Казахстану. Людмила Старицька померла в дорозі у вересні 1941-го. Її тіло конвоїри викинули з арештантського вагона. Де саме й коли – достеменно невідомо. Немає надії, що десь є її могила.
