– Вот я гаварю: «Какая разніца? Ви балакаєте на укрАинском, я гаварю па-русскі. Ми жи панімаєм друг-друга», – правила своє Софочка.
– Та не хочу я чути вашого «какая разніца?», скільки ми через це втратили, які таланти стали донорами московської культури! – не стрималася я.
– От-от, я сьогодні читала про правнука Кирила Розумовського, який талант Олексій Толстой, а став російським письменником, – підхопила Хомівна.
– Та хіба тільки Олексій Толстой?! Кожний день нам подає імена українських втрат… Скажімо, всі дивилися мультфільм “Таємниця третьої планети”, «Гостя з майбутнього».
– Дак ета наш Кір Буличов написал, – вставила Софочка.
– Ваш? А як його справжнє прізвище?
– Как? Буличов…
– Е, ні, сусідонько. Справжнє ім’я письменника — Ігор Всеволодович Можейко народився 18 жовтня 1934 року в Москві. Батько Ігоря – український шляхтич, мати – дочка офіцера. З дитинства хлопчик мріяв про мандри, для цього вивчав мови. Після школи, юнак вступив на факультет іноземних мов у педінститут Москви. Потім Ігор Можейко працював у Бірмі кореспондентом і перекладачем. Почав писати нариси для журналів «Азія і Африка», «Вокруг света». А далі – аспірантура Інституту сходознавства, захист кандидатської, докторської. Його наукові праці пов’язані з історією Азії. І раптом у 30 років серйозний учений Можейко Ігор Всеволодович захопився фантастикою, яку керівництво Інституту Сходознавства вважало несерйозним заняттям. А як звільнять? От і скомпонував Ігор собі псевдонім з імені дружини й дівочого прізвища матері – “Кирил Буличов”, згодом імя скоротили – “Кір” (не назва хвороби!). Так до 1982 року ховався від слави, перекладав на російську мову фантастичні твори американських письменників, написав більше 20 сценаріїв. Не забули «Через терни до зірок»? Помер Кір Буличов 5 вересня 2003 в Москві у віці 68 років від важкої онкологічної хвороби.
– А якби була Україна, то українець би говорив рідною мовою і творив би для свого народу. Тому я прошу не вживати цей вираз «какая разніца»
