Микола Косач

3 вересня 1884 р. у Колодяжному народився Микола Косач, нащадок європейського монархічного роду, брат Лесі Українки. Його хрещеним батьком був Микола Лисенко. З першого класу Микола здобував освіту у Київській четвертій гімназії, де працював директором їхній знайомий Микола Стороженко; потім – Політехнічний інститут. Здобув фах інженера-агронома.
17 січня 1907 року під час обшуку на квартирі Косачів поліція знайшла 121 брошуру політичного змісту.
Восени 1907 року одружився з Наталією Дробишевою. З 1912 року жив у родинному маєтку в Колодяжному, служив повітовим агрономом і членом земської управи Ковельського повіту (1912–1914), його головою.
З 1914 року на фронті. Його двічі відзначили за хоробрість на передовій Західного фронту — 1915 і 1916 року.
У 1917 році обраний головою Ради робітничих і солдатських депутатів Прифронтової (Сарненської) округи. Влітку того ж року — Житомирський, а потім Ковельський комісар. Делегат від Волині на Державну нараду в Москві 1917 року.
В 1918 році арештований німецькою окупаційною («гетьманською») владою за противладну діяльність.
В 1919 році ув’язнений польською окупаційною владою.
В 1920 році працював комісаром при штабах XIV і XVI корпусів Робітничо-Селянської Червоної Армії в Рівному і Ковелі, «для територій, визволених від білопольської окупації». 1920 року надав безпроцентну позичку у 5000 марок ковельській «Просвіті» (засновником і головою якої був). Організував у Ковелі притулок для дітей-сиріт. Сприяв поповненню просвітянських бібліотек Волині книжками.
Після 1921 року західні терени Української Республіки були на два десятиліття віддані під владу Польщі, але Микола продовжував свою діяльність. За його ініціативи на зборах 9 лютого 1926 року Ковельської просвіти було ухвалено надати їй ім’я Лесі Українки. Також в цей час за його підтримки постали «Просвіти» у Мацієві і Колодяжному.
На початку 1920-х Микола Косач разом із сином Юрієм перейшли з православної віри у греко-католицтво.
Великі податки, запроваджені польською окупаційною владою, підтримка польських поміщиків тощо — все це у 1920–1930х рр. спричинило до масового зубожіння і морально-психологічної кризи селян західних теренів України. Не оминула ця доля і Миколу Косача, його господарство було сильно підірване новими умовами.
У цей час Микола Косач розлучився з дружиною і вона одружилася з іншим. Колишній власник великого маєтку доживав вік у самотності та бідності. Більшість жителів округи з повагою ставилися до пана. Останні роки життя викладав на вечірніх курсах у колодяжанській школі.
16 липня 1937 р. у селі Колодяжному мертвим на траві знайшли 52-річного Миколу Косача. Єдиний із Косачів пригорнувся до рідної землі на сільському кладовищі у селі Колодяжне.