30 січня 1900 р. у Лохвиці на Полтавщині народився Ісак Дунаєвський (повне ім’я Ісак Беру Йосиф Бецалев Цалієвич) – засновник радянської оперети. Батько – бізнесмен, власник заводів.
У шість років Ісак уже знав музичну грамоту, грав на піаніно.
У 1910 році поступив до Харківського музичного училища, одночасно учився в гімназії, потім на юридичному факультеті університету. Після закінчення Харківської консерваторії у 19 років, працював скрипалем в оркестрі, концертмейстером. З 1924 року жив у Москві, де керував музичною частиною Театру сатири.
Ісак Дунаєвський першим почав озвучувати радянські кінофільми хітами: «Воротар», «Веселі хлоп’ята», «Волга-Волга». Дунаєвський майже закінчив оперу «Рашель» на лібрето М. Булгакова.
Він отримував величезні гонорари, що дозволяли купувати машини, грати на скачках. Дунаєвський давав позички «без віддавачки», ніколи не нагадував про борги; робив дорогі подарунки, любив друзів і жінок, але одна стала фатальною…
У 1939 році в Ленінграді він непоказний, але улюблений владою, знаменитий радянський мільйонер зустрівся з блакитноокою блондинкою Лідією Смирновою, на 15 років молодшою, дружиною журналіста Сергія Добрушина. 
Від цієї зустрічі почалися зйомки фільму «Моя любов», до якого Дунаєвський написав пісні. Поки знімався фільм, вони проводили час у 3-місному номері Дунаєвського в готелі «Москва». Інтрижка закінчилася абортом, після якого Смирнова вже не могла мати дітей. Коли вона виїхала на зйомки до Криму, він кожного дня писав їй телеграми: «Ти перевернула моє серце щастям і тривогою». Через рік Дунаєвський посватався, але Смирнова промовчала. За часи війни Лідія Смирнова стала вдовою. Коли вони зустрілися 1945 року, композитор зауважив: «Ви так постаріли».
Другим чоловіком Лідії Смирнової став відомий радянський кінооператор В. Рапопорт.
Ще через десять років вони зустрілися на Ризькому узбережжі, але Дунаєвський не зупинився, бо поспішав на концерт.
Наступного дня, 25 липня 1955 року об 11-й годині ранку від спазму серця він упокоївся в Москві.
Лідії Смирнової не стало 25 липня 2007 року в день 52-ої річниці смерті Дунаєвського, теж у Москві.
