– Скільки часу через тебе втратила! Ти ж сказала, що про матір Мазепи напишеш, от я й перегорнула увесь календар, шукала її день народження, – репетує Хомівна.
– А запитати у мене не могла? Москалі стерли нашу пам’ять. Ніде немає ні дня, ні навіть року її народження. Документи або знищені, або залиті чорнилом. Ні дати народження, ні дня її смерті ми не знаємо: відомо, що вона померла у 1707-му році.
Марина (тобто «морська діва») Мокієвська (Макієвська), якщо вірити Вікі народилася близько 1624 р. на Білоцерківщині. Її батько і брат були полковниками у війську Богдана Хмеля. Рід їхній був старовинним, шляхетським, мали землі на Волині. Марина отримала гарну освіту, судячи з її листування. У 1638-му вийшла заміж.
-Та ти шоо? Їй же було 14! Що, дуже багатий посватався?
-Та ні, ніхто й не сватався. Просто у червні 1638-го Стефана Мазепу засудили до страти. Хоч він був років на тридцять старшим, Марина згадала старий звичай: дівчина, яка сватається до засудженого, рятує його від смерті. Так вона і вчинила.
-Так, може, це був фіктивний шлюб? – не змовкає Хомівна.
-Який фіктивний? Шлюби дозволялися з 14 років. 20 березня 1639-го знайшовся Іван, потім – Олександра. Поки чоловік був на службі, Марина виховувала дітей. Іванко був хирлявим (дрібна кістка, дуже бліда шкіра), але жвавим, допитливим. Матуся любила вишивати золотом, сріблом (добре, що на їхній землі видобували срібло!) і співати. Жінка навіть вигадала гаптування сухозліткою церковного одягу й ікон. 
-Частенько синок сідав і слухав розповіді матінки про пращурів: про козаків Мокієвських, про рід Мазепи-Каледи́нських (Коледи́нських), які велися від Рюриковичів та Гедиміна. Гадаю, що хлопчина пишався, відчував себе князем України. Може тому за гоноровий характер багато знайомих називали Іванка «поляком». Правда, при дворі польського короля Мазепу називали козаком із голови до п’ят.
«Для матері я ні лях, ні козак, я – виродок», – зітхав Іван Мазепа й боявся матері все своє життя, хоч радився з нею постійно.
Життя ж соталося: за один рік у Марини загинув батько під Чортковому у бою з королівськими військами та брат — під Дрижиполем. У сорок років Марина лишилася вдовою. Взялася вона порядкувати: одружила сина Йвана з донькою білоцерківського полковника Семена Половця, яку звали Ганна. Була молода багатою вдовою. Її перший чоловік Самійло Фридрикевич був польським шляхтичем, який перейшов на бік козаків, після чого був білоцерківським полковником і навіть генеральним осавулом. Мала Ганна сина Криштофа та дочку Марію від першого шлюбу. Вінчалися Ганна та Іван у Корсуні, бо в Ганни були свої землі в цій місцевості на річці Рось. І Половці, і Фридрикевичі були родичами гетьмана Дорошенка, що відкрило Івану Мазепі шлях до верхівки української держави. Мазепа спочатку став ротмістром гетьманської надвірної гвардії, потім почав виконувати надважливі дипломатичні завдання гетьмана. Народилася у молодих дочка Варвара, але дуже скоро померла. От і виховував Іван дітей дружини, опікувався ними навіть після смерті Ганни (1702 р.). У 1687 р. Мазепа став гетьманом Лівобережної України. Столицею гетьмана Мазепи було місто Батурин, але сам палац, де жила родина гетьмана, містився у селі Гончарівці. Займав Іван Степанович у палаці дві кімнатки по 25 кв. м. – жив надто скромно.
Ганна не втручалася у справи чоловіка-гетьмана, господарювала в маєтках на Лівобережжі — в с. Малий Самбір Прилуцького полку, хуторі Поросючка та селі Кочурівка Ніжинського полку, Острочі та Ядлівці Переяславського полку.
Дочка Марини – Олександра тричі виходила заміж: Обидовський, Витуславський і Войнаровський; від кожного чоловіка мала дітей.
Поділила мати свої землі між дітьми – і з 1666 р. стала — черницею Луцького Хрестовоздвиженського православного братства з іменем Марія Магдалина. 42 роки життя вона віддала чернецтву: була ігуменею Києво–Печерського Вознесенського та Глухівського Успенського дівочих монастирів.
-Де ж там, у лаврі жіночий монастир?
-Не жіночий – дівочий; був монастир для дівчат із обраних родин. Був він на місці сучасного Мистецького арсеналу. Уяви собі більше 20 років Мазепа з матір’ю, найбагатші родини України оздоблювали монастир. Сюди до матері приїздив гетьман, звідси вона писала листи синові. Тут вона і померла.
-І де її могила?
-Не знаю. У 1710 році Петро І вирішив стерти Мазепу з історії. Наказав знести з лиця землі Києво-Печерський дівочий монастир, його цвинтар. На кістках дівиць був побудований Арсенал. Черниць перевели на Поділ у Фролівський монастир. За радянських часів з’ясували, що мати Мазепи була похована у крипті Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Можливо, тому у 1941 р. собор було підірвано, поховання, багаті дарунки родини Мазеп загинули.
– Оце так стирали нелюди нашу історичну пам’ять?
Залишити відповідь