UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Леонід Утьосов

Леонід Утьосов

“Я народився в Одесі. Ви, думаєте, я хвастаюсь? Це дійсно так. Багато хто хотів би народитися в Одесі, але не всім це удається. Для цього треба, щоб батьки хоча б за день до вашого народження попали в це місто. Мої – все життя там прожили.” Леонід Утьосов.
Леонід Осипович Утьосов (Лейзер Вайсбейн), по-домашньому Ледя, народився 9 (21) березня 1895 року у родині комерсанта Осипа Калмановича та Малки Мойсеївни, з дому Гранік. У листі Володимиру Олександрову Леонід Утьосов писав: “Милий Володя! Живу я в нюансі “piano”. Футбол дивлюся по телевізору і вважаю, що так зручніше. Радію перемогам і переживаю поразки. Секрет Одеси для кожного різний. Для одних – море, сонце, лазурове небо. Для других – нагадування про дорогих людей. Для третіх – чарівна специфіка одеситів. Я вважаю, що народився 22 березня, енциклопедія вважає, що 21-го. Вона енциклопедія – і їй видніше”. Не врахували енциклопедисти, що до дат XIX віку треба додавати число 12, а не 13. От і помилились.
Повезло Утьосову народитися в Одесі, але не повезло народитися на Молдаванці, усього два квартали, але… “не дотягнув”: побачив світ за адресою – Трикутний провулок, д. 11. Недалеко від знаменитої Молдаванки знаходиться ця вуличка, що з 1982 року носить ім’я Утьосова.
Про себе Маестро після операції, котру йому зробили в Скліфі. казав: “Освіта вища без середньої. Закінчив інститут імені Скліфософського”. Утьосов все-таки не був недоуком. Малим він упродовж кількох років брав приватні уроки гри на скрипці. Як і годиться Ледя почав учитися у приватному комерційному училищі Генріха Файга, що знаходилось на розі вулиць Торгової та Єлизаветинської. Училище існувало з 1883 року і славилось тим, що звідти ніколи нікого не виключали за неуспішність, навіть приймали з “вовчим білетом”. Тому до Файга приїздили учні з усієї Росії. Крім того, в училище Файга єврейських дітей приймали п’ятдесят процентів від загальної чисельності учнів, тобто кожний єврей підшукував для свого сина росіянина або українця й платив за двох. За умов існуючої в Росії “п’ятипроцентної норми” це була єдина можливість одержати середню освіту. У зв’язку з тим, що Утьосов організував побиття одного з викладачів, його виключили з училища Файга. Як переконував Утьосов, це був єдиний випадок в історії училища Файга. У військовому квитку Л.О. Утьосова в графі “освіта” було записано – 6 класів комерційного училища в 1910 р. Утьосов говорив: “У мене незакінчена нища…”.
Після комерційного училища 16-річний Ледя разом із цирком Бороданова відправився на гастролі містами України. Згодом працював у театрах Кременчука, Одеси, Херсона, Києва.
У Тульчині Утьосов захворів на запалення легенів і відстав від цирку. Він мешкав у квартирі музикантів Кольб, які опікувалися хворим. Особливий догляд дочки хазяїна Ані надавав Леді сил. Дбайливі батьки не піднімали шкандалю, а запропонували молодим одружитися. Ледя погодився, увійшов у роль нареченого, але все-таки втік.
В Одесі Ледічка забув про Анечку Кольба з Тульчина. Але Амур не забув про Ледічку, і сталося це у моєму рідному Запоріжжі (тоді ще Олександрівську) у лютому 1914 року. Юнак приїхав у складі пересувного театру мініатюр “Мозаїка” Азамат-Рудзевича на гастролі.
Трупа виступала на Слобідці у дерев’яному театрі Войтовського на 300 осіб. У комедіях «Мозаїки» олександрівцям запам’ятався 18-літній Ледя Вайсбейн (сценічне ім’я Леонід Утьосов). Юний актор накинув оком на «нову прем’єршу фарсової антрепризи» Олену Голдіну (сценічне прізвище Ленська). Він запросив дівчину до ресторану, симпатичного одноповерхового приміщення з ангелочками навпроти нинішнього драмтеатру. Поки вони обідали, пішов дощ – знаменний дощ у житті Леоніда Утьосова.
Олена почала нервувати, бо ще не знайшла собі житло. Галантний кавалер запросив панянку до себе в номер перечекати зливу. Він-бо зупинився поруч – у номерах будинку Якова Ліщинського. «Вона увійшла в мою кімнату і більше з неї не вийшла. Ніби дощ йшов 49 років. Вона стала моєю дружиною», – згадував «щасливий дощ» лютого 1914 року Леонід Осипович у своїй книзі «Спасибі, серце!». Поряд, у синагозі Лещинського вони узаконили свої відносини.
Леонід Осипович дуже любив дружину, дочку Діту, але часом закохувався в партнерок, гормони кликали в мандри. Одного разу він пішов жити до молодої коханки. Дружина ж дізналася, що суперниця витрачає гроші на одяг, економлячи на дровах. Вона замовила машину дров і додала записку: “Топи, не шкодуй дров! Бережи Ледічку!” Утьосов зібрав валізу і повернувся до сім’ї.
Леонід Утьосов став зіркою Одеси, виконавцем куплетів, на які приходив сам Мішка Япончик.
У 1927-му заспівав шлягер «З одеського кічману», який Сталін замовляв тричі за вечір.


У 1929 році одесит створив естрадний оркестр “Теа-джаз”, із яким знімався у фільмі “Веселі хлоп’ята” (1934 р.). «Два бійці» – і з легкої руки Леді союз заспівав «Шаланди повнії кефалі в Одесу Костя привозив».
9 березня 1982 року (у день народження за старим стилем) Утьосов відпочивав у військовому санаторії в Архангельському. Прогулювався, сів на лавці поряд із генералом Дмитром Шепиловим. Розповів свій улюблений анекдот – і відійшов.

Бер 21, 2018Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Мазепа. ПомстаМарина Мазепа
You Might Also Like
 
Олег Соколовський
 
Автор терміну “розстріляне відродження”

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Video3 years ago Видатні люди1,177
Недавні записи
  • Наші словенятка
  • Харитинка чи Джоконда?
  • Петербург – колонія культурних українців
  • «Нам нема місця на своїй землі»
  • Льова Задов
Позначки
поетписьменникчервоний тероркозацтвоживописецьЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникІван АйвазовськийТарас ШевченкоскульпторОлег ОльжичперекладачАполлон СкальковськийСергій КорольовПавло ПолуботокОлександр РубецьІван ФранкоОлексій ПеровськийКирил РозумовськийгетьманІван КотляревськийЮрій ШухевичфілологфольклористісторикОсип БодянськийЧернівціросійсько-турецька війнаПотьомкіндекабристиПереяславський договірГригорій ТарновськийВолодимир АлександровНестор Махноісторик прававчений-криміналістОлександр КістяківськийІван СокульськийКарл БрюлловГанна БарвінокОлександра БілозерськаТроцькийГригорій Жученко
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Іван Кавалерідзе
  • Наталія Семененко до Замурований заживо за слово правди
  • Микола Козак до Іван Кавалерідзе
  • Валько Ольга до «Нам нема місця на своїй землі»
  • Ганна Черкаська до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
Сторінки
  • Frontpage
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.