Іван Каманін

11 січня 1921 р. у Києві помер Іван Каманін, палеограф, дослідник написів Звіринецьких печер. У Києві на вул. Мічуріна, 18 вхід до Звіринецьких печер. Єдиний, хто знайшов вічний спокій у цих печерах, похований і замурований Іван Каманін.
Народився Іван Каманін 11 (23) вересня 1850 р. у м. Димер Київського повіту Київської губернії в родині військовослужбовця. Його батько Михайло Михайлович Каманін, росіянин, поручик артилерії, брав участь у Кримській війні. Мати Олександра Олександрівна Щуровська зі смоленських міщан, саме завдяки її впливу у родині панували українські традиції та побут.
Хлопчик отримав гарну домашню освіту, середню Каманін здобув у 2-ій Київській гімназії, а по її закінченні, у 1868 р., вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. За порадою М. П. Драгоманова І. Каманін перекладав з французької мови окремі частини праці Ф. Ленормана “Керівництво до Давньої історії Сходу до Персидських війн”. Під час навчання здібний студент Володимира Антоновича працював з документами Київського архіву давніх актів, захопився архівною справою. З 1870 р. студент Каманін почав працювати у Київському центральному архіві давніх актів. На жаль, наприкінці університетського курсу він захворів на тиф, наслідком чого стала глухота, що швидко прогресувала. Під керівництвом В. Б. Антоновича він написав наукове дослідження “Нарис історії тверського князівства”, після захисту якого у 1872 р. йому було присуджено ступінь кандидата історичних наук.
Упродовж 10 років Каманін працював акцизним доглядачем на тютюновій фабриці. Тільки 1883 р. повернувся до університету помічником бібліотекаря і завідувачем центрального архіву стародавніх актових книг Київської, Подільської та Волинської губерній. Науковець розшукував цікаві факти, писав про це розвідки (200 штук). “К вопросу об имени Галшки Гулевичовны, основательницы братской школы и монастыря”, «Мазепа и его прекрасная Елена» (1886), «Биографические данные о Чигиринском подстаросте Даниле Чаплицком и его отношениях к Богдану Хмельницкому» (1888).
І. Каманін брав участь в обстеженні відкритих 1882 р. Звіринецьких печер, опублікував низку статей про політичне, культурне, побутове життя міста XV—XIX ст. 1899 р. за значний внесок у розвиток української палеографії вчений був удостоєний Уваровської премії Російської Академії наук.
Помер Іван Каманін 11 січня 1921 р. Похований у Києві.