18 лютого 1966 р. завершене видання першої Української Радянської Енциклопедії.
Коли окупант України забороняв згадувати назву держави, викорінював українську мову, були українці, які дбали про майбутнє. Так, Микола Маркевич публікаціями в 1836 р. почав перше видання словника з історії України (першої української енциклопедії).
У 1930 р у Львові з’явився перший том «Української Загальної Енциклопедії», тоді ж М. Скрипник виступив із ініціативою «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ). У часи примарної українізації у 1932–1934 рр. у Харкові було заплановано 20 томів «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) під редакцією Миколи Скрипника, створено в Харкові редакційну колегію УРЕ, секретарем якої став М. Бажан. Було підготовлено матеріали для 3-х томів друк першого був передбачений на початок
1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний.За часів В. Затонського виготовлені матеріали були знищені, редакцію УРЕ розпущено. Того ж року Скрипник вчинив самогубство.
Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцізі однотомну енциклопедію німецькою мовою «Handbuch der Ukraine» за редакцією Івана Мірчука.
Наукове товариство ім. Т. Шевченка, головний редактор видання — Володимир Кубійович, українські діаспорні вчені підготували і видали в Сарселі (передмістя Парижа, Франція) «ЕУ» — 3-томну енциклопедію (1949–1952 рр.) 
та 10-томну словникову частину (1955–1984 рр.).
18 грудня 1957 р. ЦК КПУ видав постанову про видання Української радянської енциклопедії (УРЕ). 
Енциклопедія України – ідея фікс М Бажана. Перші томи цієї української енциклопедії побачили світ 1959-го року. Академік без документів про вищу освіту навіть у лікарняному ліжку продовжував її творити. Загалом проект тривав вісім років. Останній 17-й том УРЕ побачив світ 18 лютого 1966 року.
(за матеріалами вікіпедії).
