Українські козаки з’явилися в Латинській Америці на початку ХVІІ століття. У голландській армії воювали брати Арцишевські: один із них командував армією, заснував Ріо-де-Жанейро, Байю та інші міста-фортеці Бразилії.
Киянин Іван Минута був полковником військ Симона Болівара.
Соратником Симона Болівара був Михайло Скибицький. Він народився 1793 р., у с. Корчівка Старокостянтинівського повіту на Волині. Шляхтич отримав від батька маєток Веселий Кут Таращанського повіту на Київщині, міг спокійно собі жити. Михайло успішно здобув інженерну освіту, служив у Петербурзі військовим інженером. Але дух непокори кликав і романтичний 30-річний українець через Швецію й Англію добрався до Венесуели, вступив волонтером в армію Симона Болівара, одержав звання поручника. У вирішальній битві за незалежність проти іспанських колонізаторів на плато Аякучо в Перу 9 грудня 1824 р. вояки М. Скибицького добилися перелому та перемоги. За мужність і героїзм найвищу військову відзнаку, орден «Бюсто де Лібертадор» («Бюст Визволителя»), Михайло Скибицький отримав особисто з рук Болівара. А згодом українець став офіцером штабу Симона Болівара. Нашому земляку доручали вести переговори з бунтівними генералами, він удосконалив діяльність служб Генерального штабу визвольної армії. І почалося стрімке сходження українця по службі: у жовтні 1826 р. – капітан колумбійської армії, в жовтні 1827 р. – майор, через три роки – інженер-полковник Федеративної Республіки Велика Колумбія. Він став одним з організаторів повстанської армії.
Михайло Скибицький також відповідав за формування інженерних підрозділів та будівництво фортифікаційних споруд, розробив оригінальний проект міжокеанського каналу. Він уперше в історії дав інженерний розрахунок Панамського каналу і тільки через півстоліття ідею українця почали втілювати в життя! Зрештою 1914 р. будівництво Панамського каналу завершили.
У 1830 р. після смерті Болівара український доброволець увійшов у близьке оточення першого президента Венесуели Хосе Антоніо Паеса; став його ад’ютантом, допоміг написати мемуари Президента.
Того ж року у венесуельському порту Маракайбо Михайло Скибицький збудував віллу «Україна», яка й сьогодні діє як готель “Україна”.
У 1831 р. поїхав у Париж, щоб надрукувати мемуари президента, але це не вдалося. Кілька років Михайло Скибицький провів у Франції, виконуючи доручення Президента Венесуели. У Парижі він зустрів багатьох земляків: українців, польських революційних емігрантів. Біографія Скибицького так вразила Юліуша Словацького, що він присвятив борцеві свій твір.
Бажаючи узнати про сім’ю, Михайло домовився про зустріч з сестрою. В 1835 р. прибув у Львів, де його арештувала австрійська поліція та передала до рук російської влади. І от уже шеф жандармерії О.Х. Бенкендорф поклав на стіл імператора доповідну записку про українського бунтаря. Микола І наклав резолюцію: «Михайла Скибицького допитати, чи дійсно він служив у колумбійських республіканських військах і вислати його до В’ятки». Після чого О.Х. Бенкендорф відправив лист, датований 21 січня 1836 р., військовому губернатору Києва А.Д. Гур’єву: «Його Величність височайше повеліти зволили поміщика Михайла Cкибицького, котрий повернувся з-за кордону в Київську губернію, допитати, чи справді він служив у колумбійських республіканських військах і в такому випадку вислати його до В’ятки». Тому національного героя при поверненні в Україну губернатор Київський, Волинський і Подільський відправив на заслання у В’ятку. У місці висилки М. Скибицький 10 років перебував під наглядом поліції, тяжко занедужав і після тривалого листування з властями йому дозволили відбувати покарання у власному маєтку.
Він повернувся у Веселий Кут під невсипуще око влади. Але борець за свободу не здався: він роздобув фальшивий паспорт і втік, у Летичеві Скибицького арештували та кинули до старокостянтинівської в’язниці. Там, за ґратами, на 54 році життя упокоївся М.К. Скибицький, українець, герой, яким будь-який народ може пишатися, його сповнене пригод життя гідне роману чи кіносеріалу.
За кого не вмирав хоробрий мій нарід,
Яких не розтоптав народів і свобід,
Де не освоював пісків, боліт і прерій,
Щоб залишитися самому жебраком?
Дисциплінований творець чужих імперій,
Ще й досі нидіє він вдома кріпаком.
Петро Косенко
Залишити відповідь