Домініканці

22 грудня 1216 р. Папа Римський Гонорій III буллою «Religiosam vitam» затвердив орден мандрівних католицьких проповідників (домініканців), заснований іспанським ченцем Домініком де Гусманом (1170—1221) у Тулузі 1215 року. Послідовники Домініка почали себе називати домініканцями (лат. Dominicanes), але відбулася гра латинських слів: монахів часто називали домініканцями, однак їхню назву можна перекласти і як «пси Господні» (лат. Domini canes). Члени ордену називали себе “божими псами”, тому традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака (canes), який тримав у зубах палаючий факел — вогонь істини. Емблема ордену на стіні Домініканського собору у Львові
Вікіпедія доводить, що з ХІІІ ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек (Гіацинт) Одровонж (пол. Jacek Odrowąż, лат. Hyacintus, укр. Йоакинф Одровонж). Домініканські монастирі існували в Україні у ХІІІ–XVII ст.
ОрденА чи орденУ?
ОрденА, якщо мовиться про відзнаку; орденУ – про організацію.