Ларіонов-Гончарова

3 червня (22 травня) 1881р., тобто в один і той же день і рік народилися художники Михайло Федорович Ларіонов і Наталія Сергіївна Гончарова (нащадок гетьмана П. Дорошенка, двоюрідна правнучка дружини О.Пушкіна), майбутнє подружжя.
Михайло Ларіонов народився в Херсонській губернії, Син військового фельдшера, дитинство провів на півдні України, куди потім часто повертався на літні етюди. Він навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури навчання у В.Сєрова, К.Коровіна та І.Левітана. У 1900 р. в училищі він познайомився з Наталією Гончаровою, яка пізніше стала його дружиною. Вона-дочка архітектора, дворянка, двоюрідна правнучка дружини Пушкіна. З моменту своєї зустрічі в 1900 році майже у всіх виставках Ларіонов та Гончарова брали участь разом, та й багато картини писали разом. Цікаво, що вони прожили разом 50 років і тільки у 1950 р. офіційно оформили шлюб, щоб зберегти художню спадщину та багату колекцію.
За роки навчання вони проходять надзвичайно блискуче від імпресіонізму до неоімпресіонізму, постімпресіонізму і фонізму. Влітку Михайло та Наталія виїздили на Херсонщину до його батьків, одне літо провели у селі Чорнянка у домі Давида Бурлюка. Там Наталія захопилася кам’яними «бабами». Літо 1903 р. вони провели в Криму. У 1901 р. Михайло виставив відразу 150 робіт, три роботи Ларіонова були визнані порнографією і він був виключений з училища на один рік (усього ж його виключали з училища тричі). Худ. М. Ларіонов. Кацапська Венера. За малювання оголеної натури роботи Михайла були визнані порнографією, а Наталія за це мала позови до суду.
У 1906 р. Наталія вперше брала участь у виставці за кордоном, Михайло на запрошення С. Дягілева відвідав Париж. Повертаючись через Лондон він познайомився з творчістю В.Тернера. Худ. М. Ларіонов. Велосипедист. У цей час Михайло розробляє принципи лучизму, де закладено початку абстрактного мистецтва. Наталія створює полотно «Велосипедист». Після двох років, відданих армії, Ларіонов захопився примітивізмом, знаходив джерела натхнення навіть у малюнках і написах на парканах. Худ. М. Ларіонов. Велика акація.
З 1914 року Гончарова почала працювати художником театру — виконала оформлення постановки опери «Золотий півник» М. Римського-Корсакова (замовлення С. Дягілєва). У вересні 1914 р. Ларіонов був мобілізований до армії, воював у чині прапорщика, отримав важку контузію в Східній Пруссії і кілька місяців провів у госпіталі. Худ. М.Ларіонов. Два букети.
У 1915 році, прийнявши запрошення Дягілєва працювати художником для Російських сезонів, Гончарова разом з чоловіком приїхали до Франції, де вже і залишилися до кінця життя. У 1938 р. Ларіонов прийняв французьке громадянство.
Померли вони у Парижі, але не в один день: 81-річна Н. Гончарова 17 жовтня 1962 р., М. Ларіонов 10 травня 1964 р. Як і раніше велика частина виставкових проектів називаються «Ларіонов і Гончарова» – як єдине явище, яке увійшло в історію. Вдова М. Ларіонова А. Томіліна передала частину робіт до Центру Ж. Помпіду в Парижі та Музею Вікторії та Альберта в Лондоні.