Справа СВУ

Не секрет, що розстрільний 1937-ий для українців почався 1930-го.
У День народження Шевченка, у дев’ятий березня 1930 року у Харківському оперному театрі відкрився судовий процес Спілки визволення України (СВУ). Упродовж 40 днів на засідання водили глядачів із квитками: групи робітників, студентів. (Дуже любили комуністи знакові числа: 9, 40 днів). Особливо вражав гіпнотизував глядачів 46-ий пустий стілець, який навіював думку: «Це – місце для тебе!»
«Опера ГПУ – справа СВУ», – шепотіли сміливці. За інспірованою справою вигаданої підпільної спілки на лаві підсудних опинилося 45 осіб.
Оце була еліта!
Між підсудними були 3 жінки (Людмила Старицька-Черняхівська (нащадок князя Володимира Великого), Людмила Біднова, А. Токарівська), 2 доктори члени ВУАН, 15 професорів вищих шкіл, 2 студенти, 1 директор середньої школи, 10 учителів, 1 теолог і 1 священик УАПЦ, 3 письменники, 5 редакторів, 2 кооператори, 2 правники і 1 бібліотекар; 15 підсудних були співробітниками ВУАН. Багатьох підсудних єднала політична діяльність під час визвольних змагань: 31 з них були колись членами українських політичних партій (15 — УПСФ, 12 — УСДРП, 4 — УПСР), 1 був прем’єром, 2 — міністра уряду УНР, 6 — члени Української Центральної Ради.
Справа СВУ була початком розгрому українського культурного процесу, що інтенсивно розпочався в УРСР після визвольних змагань, адже кожна область отримала план виявлення членів СВУ.
На лаві підсудних були:
академік Сергій Єфремов (колишній товариш голови Центральної Ради й лідер УПСФ),
Володимир Чехівський (колишній член ЦК УСДРП і прем’єр-міністр УНР, за освітою теолог і керівний діяч УАПЦ),
педагог Володимир Дурдуківський (колишній член УПСФ),
історик Й. Гермайзе (професор Київського Інституту Народної Освіти, колишній член УСДРП),
літературний критик і письменник А. Ніковський (колишній член УПСФ і міністр закордонних справ УНР),
письменник Л. Старицька-Черняхівська (колишній член УПСФ) та її чоловік О. Черняхівський (видатний учений гістолог, професор Київського медичного інституту),
академік М. Слабченко (історик, професор Одеського Інституту Народної Освіти, колишній член УСДРП),
педагог О. Гребенецький,
філолог В. Ганцов (колишній член УПСФ),
мовознавець Г. Голоскевич (науковий співробітник ВУАН),
студент Київського інституту народної освіти Микола Павлушков, якого радянська влада вважала основоположником Спілки української молоді (СУМ).
Першим про цей процес написав Гелій Снєгирьов у дослідженні «Набої для розстрілу».
Ранній репресанс і пізній реабілітанс у справі СВУ. 11 серпня 1989 р. через 59 років прийшла реабілітація: Пленум Верховного Суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі Спілки визволення України (СВУ).
А хто відповів за смерті та скалічені долі? Де суд над комуно фашизмом?