Йой, яка цікава та неоднозначна історія відбулася в Запоріжжі з назвою вулиці 8 Березня!
Давно колись, ще на початку ХІХ ст. поблизу міста Олександрівська за балочкою було місце для ярмарків. Згодом навіть вулицю міста, що вела на ярмарок, назвали Ярмарковою. З 1902 року вулиця стала Жуковською. Ходив цією вуличкою у серпні 1843 р. Тарас Шевченко, слухаючи кобзарів.
За ярмарковим тирловищем виник виселок і хатинка платного інтимного обслуговування, яку перебудували на великий будинок секс-працівниць.
А у 1875-му році в Олександрівськ потрапив 22-річний харків’янин Мовчановський Фелікс Францевич. Молодий поляк мав талант бізнесмена. Він заснував «Паровий лісопильний завод», успішно займався лісовою торгівлею. Так дворянин швидко розбагатів і почав громадську кар’єру: повітовий гласний, гласний міської думи, голова ревізійної комісії.
Красень, який любив вишукано одягатися, грати в карти, відвідувати жінок, особливо акторок. Його рідна сестра, щоб брат мав забавки, не виходячи з дому, побудувала власний театр на вулиці Дніпровській (нині якогось Леппіка) за народним домом. Нарешті веселий холостяк одружився, став татком, але звичок не змінив.
Любив Мовчановський робити добрі справи. Наприклад, у 1899 році він передав у власність міста Захар’їнський двір (Свердлова, 21). 
Це перший приватний кам’яний будинок у Олександрівську (найпершою була буцегарня на вул. Тюремній). Будинок 1865 року зберігся, він стоїть у парку навпроти московського собору. Верхній поверх «міського будинку» займало повітове земство, нижній – здавали в оренду, від чого міська скарбниця отримувала щорічно по 2 тисячі карб. За легендами, у будинку жила родина священника.
11 грудня 1901 р. Мовчановського обрали міським головою, 22 січня губернатор затвердив його на посаді. І почалося розв’язування критичних проблем міста:
– виплатив 300 тисяч міського боргу;
– дороги не латав, а вимостив бруківкою, що збереглася від будинку взуття і до Московки, майже всі вулиці міста;
– споруджено міський водогін та водонапірні башти;
– побудував міський банк; електростанцію; чотири навчальні заклади (жіноча та чоловіча гімназії, школа для глухонімих, реальне училище)
У 1911 році мера арештували. Три місяці він провів у в’язниці. Зрештою суд довів безпідставність звинувачення Мовчановського у привласненні благодійних внесків.
Ятрила душу образа на кривдників, тому Мовчановський виїхав до Москви, але через два роки повернувся і був знову обраний на голову Олександрівська.
Помер 68-річний Фелікс Мовчановський у Катеринославі.
А вдячні мешканці міста назвали вулицю, де був улюблений заклад мера, вулицею Мовчановського. За совєтів вшанували не мера, а працівниць закладу, тому вулиця отримала назву – 8 Березня. Згодом на місці борделю побудували райком партії, що дуже тішило запоріжців.
Перетинає магістраль вулиця Красна, названа так не на честь червоних барикад, а тому, що там жили надомниці, які світили чоловікам червоними ліхтарями.
