Комуністи не терпіли конкуренції з іншою релігією, тому домагалися монополії у сфері віри. Так, Ленін повелів «священиків знищити, як клас»; брати у заручники, розстрілювати кожного десятого (чим більше, тим краще).
У 1925 році в СРСР атеїзацію очолила організація «Спілка Войовничих Безвірників», очолювана Є. М. Ярославським.
27 серпня 1929 р. у СРСР зник «червоний день календаря»: було запроваджено «непрерывку». В країні було скасовано семиденний тиждень, замість нього впроваджено п’ятиденку — на 5 робочих днів припадав один вихідний. Замість єдиного вихідного дня у неділю (щоб менше по церквах шарилися) було запроваджено «плаваючий» вихідний, кому який день випаде. А ще ж суботники вигадали, недільники. Правда, з’явилося симпатичне порівняння «радіє, як повія недільнику».
Станом на 1 березня 1930 р. у СРСР закриті 6 715 церков, частина з них зруйнована, багато «служителів культу» заслані або розстріляні. Виконано наказ Леніна: «священиків знищити як клас».
11 березня 1931 р. у СРСР заборонили ввіз і продаж Біблії, яку прирівняли до антирадянської літератури. Тільки у 1956 р дозволили продаж Біблії.
15 травня 1932 Сталін підписав декрет про «безбожну п’ятирічку», де ставилося цілком певне завдання: «До 1 травня 1937 р. ім’я Бога має бути забуте на території країни». Гоніння на Церкву і її служителів було розпочато з новою силою: закрито 70 єпархій, арештовано 40 архієреїв (в архієрейському служінні залишилося тільки 4), закрито 95 % церков, що існували ще в 20-ті роки.
