13 липня 1937 року Військова Колегія Верховного Суду СРСР засудила 
Михайла Бойчука (54 роки),
Івана Падалку (42 р.), 
Василя Седляра (38 р.) як «учасників націонал-фашистської терористичної організації, які ставили за мету відокремлення України від СРСР та реставрацію капіталізму» до вищої міри покарання — розстрілу.
На якій підставі?
У листопаді 1926 — травні 1927 Михайло Бойчук разом із дружиною Софією Налепинською-Бойчук, учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром здійснили творчу подорож до Німеччини, Франції, Італії. Поїздка за кордон стала однією з формальних підстав для їхнього арешту та звинувачення у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації».
До речі, майстерня бойчуківців розташувалася в Межигірському монастирі, у приміщенні старовинної фаянсової фабрики. Там Василь Седляр у 1927 р. створив “Межигірський розстріл”, майже знищений більшовиками. 
25 листопада 1936 органи НКВС заарештували Михайла Бойчука. Одразу ж після суду, 13 липня 1937 р., в Києві у Жовтневому палаці Михайла Бойчука разом з його учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром розстріляли.
Мистецтвознавці стверджують, що Василь Седляр був розстріляний за ілюстрації, які свого часу художник створив до Шевченкового «Кобзаря».
Софію Налепинську-Бойчук стратили 11 грудня 1937 також як «шпигунку» і «дружину керівника націоналістичної терористичної організації серед художників».
Долю цих чотирьох розділила більшість учнів Михайла Бойчука.
Твори розстріляних художників, згідно з рішенням Комісії культосвітнього відділу ЦК КП(б)У, підлягали знищенню. Цей вирок теж було виконано якнайстаранніше. Як писав мистецтвознавець Дмитро Горбачов: «Український авангард збили в польоті зенітки сталінського терору».
20 серпня 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР переглянула справу «бойчукістів» і зробила висновок, що засуджені до розстрілу 13 липня 1937 року на основі ст. 54-8 54-11 УК УРСР безпартійні:
1. Бойчук Михайло Львович, 1882 року народження, уродженець Польщі, колишній професор Київського художнього інституту (справа №267340 Т.9).
2. Седляр Василь Феофанович, 1889 р.н., народжений на Хуторі Крестівка на Полтавщині, колишній секретар оргкомітету Союзу художників УРСР (…Т.24).
3. Падалка Іван Іванович, 1894 р.н., народжений у селі Жирнокльови Київської області, колишній професор живопису Київського художнього інституту (…Т.19).
4. Липківський Іван Васильович, 1892 р.н., народжений у Липівці Київської області, колишній завідувач навчально-художніми підручними матеріалами художнього інституту(справа № ІІ-406718).
5. Орел-Орленко Іван Михайлович, 1896 р.н., народжений у Липівці Вінницької області, колишній директор Харківського дому архітектора (№267340, Т.23) – були засуджені безпідставно.
