18 травня – знаковий день в історії Криму.
18 травня 1918 р. за умов німецької окупації Криму на засіданні Курултаю ухвалено рішення про відновлення на півострові незалежної держави.
Кримськотатарський парламент оголосив себе тимчасовим кримським державним парламентом і взяв на себе ініціативу організації крайової влади і крайового уряду Кримської республіки.
Прем’єр-міністром Криму обраний Джафер Сейдамет. Державними мовами проголошувалися татарська і російська, державним прапором – традиційний блакитний прапор.
Під час німецько-радянської війни, 1944-го року людей тринадцяти націй Сталін призначив «ворогами народу» й депортував.
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу (детатаризації Криму) стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
За період із третьої години ночі 18 травня 1944 р. до 16:00 20-го травня близько 200 тис. представників кримськотатарського народу (з яких упродовж першого півтора року померло близько 110 тисяч осіб), тобто фактично всіх, вивезли з Криму для поселення у віддалених районах Середньої Азії, Приуралля й Верхнього Поволжя (нібито за «зраду» під час війни).
В операції з депортації брали участь 23 тис. солдатів військ НКВС і 9 тис. оперативних працівників НКВС-НКДБ у взаємодії з армійськими, транспортними та господарчими органами на місцях. На збори давалося не більше 30 хвилин, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, побутовий інвентар. Більшість майна конфісковувалася державою.
Депортованих направили на спецпоселення до Узбекистану, до ГУЛАГу, для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. У Запоріжжі – для відбудови Дніпрогесу (і сьогодні на розі пр. Металургів – вул. Хмельницького існує татарський квартал).
Одразу ж у Криму почалася детатаризація: таблички з німецькими назвами замінили російськими («Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск»).
Інтенсивно заселяли півострів, особливо військовими, які мали йти у відставку. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилося майже в 10 разів.
Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину до Криму.
Усі представники депортованих народів отримували сірий, а не кольору хакі паспорт, у графі військовозобов’язаний писали: позбавлений права захищати Батьківщину.
Фото Марини Мак.
