• Хто він – великорос із солодким прізвищем? «В особі князя Андрія великорос уперше виступив на історичну сцену». (В. Ключевський) Непривітний образ князя роботи В. Васнецова зустрічає кожного, хто входить до Володимирівського собору в Києві.
Андрій Боголюбський, другий син Юрія Долгорукого, народився і ріс до 35 років у Ростовсько-Суздальській області. Був двічі одружений. Про першу дружину відомостей немає; друга: красуня Улита Степанівна, дочка багатого боярина Степана Кучки, власника берегів р. Москва. Мав 5 синів і дочку Ростиславу.
8 березня 1169 р. силами Андрія Боголюбського, до якого приєдналося 11 князів, почалася облога Києва. На четвертий день після жорстоких боїв ворог узяв Київ «на щит».
Переможці, за розповідями літописця, не щадили нічого в Києві, ні храмів, ні жінок, ні дітей: «були тоді в Києві усі люди в стогоні й тузі, в скорботі нерозважній і сльозах безперестанних». Київ був відданий на нещадне розгарбування; був запалений навіть печерський монастир. Ми знаємо, що князі київської землі ніколи не зазіхали на слов’янські святині – київські храми. Андрій Боголюбський поклав початок розкраданню наших культурних цінностей: вивіз із Києва ікону Вишгородської Божої матері, відомої тепер як – «Володимирська». Як бачимо, слов’янські святині Києва нічого не значили для князя, виплеканого фінським племенем на чужій землі.
А потім сталося несподіване: Андрій Боголюбський не побажав сісти на київський престол, а віддав його брату Глібу, слухняному і не дуже мудрому. З того часу почався занепад Києва.
Ім’я Боголюбського – ім’я першого великороса; ім’я особи, проти якої було здійснене перше в історії Русі замовне політичне вбивство. У ніч проти 29 червня 1174 року, князь Андрій Боголюбський був убитий у Боголюбові своїми наближеними. Яким Кучков у помсті за страту брата об’єднав незадоволених. Легенда говорить, що 20 змовників спочатку зайшли до винного погреба, пригостилися спиртним, а далі виламали двері князя й напали на нього. Андрій хотів схопитися за меч святого Бориса, але князівський ключник Анбал, який примкнув до змовників, завчасно забрав його. Незважаючи на свій похилий вік, князь ще був сильний і навіть беззбройний довго чинив супротив. Нарешті Боголюбський упав під ударами вбивць. Князь мав вроджену хворобу – зрощені шийні хребці, через що не міг тримати прямо або нахиляти голову, тому його рештки легко встановили. Експерти констатували, що князю нанесли сорок п’ять ударів зі спини. «І рубали його мечами та шаблями, і рани списом йому нанесли», — говорить літописець.
Змовники знову відвідали винні погреби. Князь прийшов до тями й почав тікати, вбивці пішли кривавим слідом і добили його. Тіло князя лежало на вулиці, поки люд грабував княжі хороми. Ховати Андрія Боголюбського лишився один киянин Кузьмище.
