– Ну, як пороблено! – кипішують Хомівна, – переключала канали в Україні – всі торочать про день народження кремлівської поторочі. Лякають, застерігають.
– На жаль, варто попереджати, бо путлер обожнює криваві подарунки… Згадай, жертвоприношення на 54-роковини пу!
– Це коли кілер убив московську журналістку Ганну Політковську? – вставляє словечко сусідка.
– Бачиш, я трохи інакше трактую подію. 7 жовтня 2006 р. о 16:15 у день 54-х роковин путіна у Москві у під’їзді свого будинку по вул. Лісова, будинок 8/12 була застрелена гілочка роду гетьмана Мазепи – 48-річна журналістка Ганна Мазепа-Політковська, відома своїми статтями про Беслан, „Норд-Ост“, корупцію, Чечню, Кадирова.
Ганна Мазепа народилася в Нью-Йорку, американська громадянка українського походження. Батько працював у представництві УРСР при ООН. Тато Степан Мазепа родом із села Костобобрів Чернігівської області, мати — з Криму. Потім був Союз, факультет журналістики МДУ, одруження з викладачем журналістики Політковським, народження сина та дочки, робота в газетах, написання сміливих книг-розслідувань. У книзі «Путінська Росія» у 2004 році вона написала: «Ми прямуємо назад, у радянську безодню, у той інформаційний вакуум, у якому ми загинемо від власної обмеженості, –– У нас лишився лише інтернет, там інформація все ще у вільному доступі. Якщо ви хочете працювати журналістом поза інтернетом, ви будете цілком підвладні Путіну. В іншому випадку вас знайде смерть, ви отримаєте кулю, отруту чи суд – це залежить від бажання наших спецслужб, вірних псів Путіна».
«Невідомий у темному одязі» з близької відстані тричі вистрілив у неї, після чого зробив контрольний постріл в голову. На місці події співробітники міліції знайшли в ліфті кинутий пістолет ПМ і чотири гільзи. За версією слідства, виконавець вбивства Лом-Алі Гайтукаєв отримав від “невідомої особи» замовлення на вбивство журналістки. Замовника не знайдено до сьогодні, хоча “невідома особа” відома всім.
Світла пам‘ять Ганні Мазепі-Політковській!
– І сьогодні у71-ті роковини тирана, Україна плаче над жертвами рашизму. І убивство жінки в Біленькому, і трагедії в Харкові, Одесі. Хай дійдуть до Неба всі наші побажання. Тільки нехай не будуть пророчими слова: «Здох тиран, але стоїть тюрма»!
