Кажуть жила-була на Волині поміщиця зі старовинного шляхетського роду Козинських. Її дід Гринько (Грінко) Мжачич Козинський у 1494 році обіймав посаду Луцького хорунжого, батько — Тихон Гринькович — був овруцьким державцем. Горду та незалежну дівчину посватав земський луцький суддя Василь Богданович Гойський. Повінчалися та жили собі з миром, дітей не мали. Коли ж Ганна овдовіла, зайнялася господарством, бо мала великі землі: володіла Почаєвом, великим кам’яним замком у Орлі, ще десятком сіл.
1559 року грецький митрополит Неофіт, подорожуючи Волинню, зупинився на перепочинок в замку Ганни Гойської. Поміщиця дала багату пожертву — і митрополит благословив її Іконою Божої Матері, привезеною з Константинополя.
Подаровану Ікону Божої Матері Ганна Гойська розмістила у домашній каплиці, де вона пробула 38 років (1559–1597 рр.). Ті, хто молився біля Чудотворного Образу Божої Матері, почали зцілятися. Якось до Ганни завітав її рідний брат Пилип Козинський, сліпий від народження; почувши про чудодійну силу ікони, почав молитися біля неї. Кажуть, сталося чудо — Пилип прозрів.
Ганна Гойська вирішила, що гріх тримати вдома чудотворну Ікону.
14 листопада 1597 р. в присутності свідків Ганна Гойська підписала в Почаєві лист про заснування при цьому храмі чоловічого монастиря, в якому, зокрема, писала, що, маючи у своєму маєтку при селі Почаїв кам’яну церкву Успіня Божої Матері й дбаючи про те, «иж бы уставичная хвала Божия была», вона надумала тут «монастырь збудовати», де мало бути вісім ченців і два дяки православної віри, і надала «для выживеня их» 10 волок (бл. 200 га) поля й шість сімей підданих. Кожного, хто наважиться порушити волю засновниці й завдати її дітищу якоїсь кривди, пані суддина позивала «на страшный справедливый и нелицимирный суд пред маестат Божи ку декретови его святому».
Ганна Гойська подарувала Почаївському монастирю великі земельні маєтки та щорічне субсидування.
Цього ж дня відбулось урочисте перенесення ікони з маєтку до старої Успенської Почаївської Церкви. У 1866 році для чудотворної ікони була виготовлена риза із золота. Для прикрас використане коштовне каміння.
1649 р. поряд із Успенською церквою Федір і Єва Домашевські збудували ще один храм, який освятили в ім’я пресвятої Трійці.
Перебуваючи в Почаєві, Тарас Шевченко зробив три акварелі.
Т. Шевченко «Почаївська лавра»
