29 серпня 1561 р. завершена робота над пам’ятником коханню – Пересопницьким Євангелієм. Ця книга канонізувала українську мову.
Ім’я книзі дало древнє місто Пересопниця на високому березі, на перетині річок Стубли і Горині, що було колись замком, оточеним стінами й оборонним земляним валом, – «переспоєм» (тому – Пересопниця). Місто з XII ст. було резиденцією князів В’ячеслава, Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Галицького Данила Романовича. Саме у Пересопниці вінчалися батьки знаменитої Ярославни.
Замовила книгу волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська (в дівоцтві Гольшанська-Дубровицька). Дочка київського воєводи Юрія Івановича Гольшанського 15-річною вийшла заміж за князя Кузьму Івановича Заславського з роду князів Острозьких. Народила від нього двох дітей: Януша та Ганну. Після загибелі чоловіка в пам’ять про нього замовила й профінансувала переклад Євангелія на «мову роду нашого», тобто канонізувала сучасну їй українську мову. Про княгиню Жеславську (вона ж Заславська) повідомляється в післямові до Євангелія, що вона прийняла чернечий постріг з ім’ям Параскева і стала ігуменією цього монастиря. Після завершення перекладу Євангелія (1561 р.) княгиня упокоїлася.
Роботу над Євангелієм розпочали 15 серпня 1556 р. у Свято-Троїцькому монастирі (Заслав на Волині, нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершили 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської обл.). Як свідчить приписка в рукопису, переклали Євангеліє 1556-1561 син протопопа Михайло Василевич зі Сянока (Лемківщина) та архімандрит Пречистенського монастиря Григорій у с. Двірці й м. Пересопниці (тепер Рівненська обл.).
З часу свого завершення пам’ятка зберігалася в Пересопницькому монастирі.
17 квітня 1701 р. гетьман України Іван Мазепа викупив у католиків книгу та подарував її Переяславському кафедральному собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом — у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику «Києво-Печерська лавра».
Із 24 грудня 1948 року — у відділі рукопису Бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України ім. В.Вернадського), де й зберігається тепер.
Вага книги — 9 кг 300 г.
Залишити відповідь