5 серпня 1933 р.

5 серпня 1933 року Біломорсько-Балтійський канал імені Сталіна відкрили офіційно з відповідними урочистостями.
5 серпня 1933 р. на будівництві Біломоро-Балтійського каналу розстріляно тисячу українців. Це пов’язано із фінальними зачистками секретного об’єкту, адже 2 серпня 1933 р. офіційно став до ладу Біломорсько-Балтійський канал (першопочаткова назва — «Біломорсько-Балтійський канал імені Сталіна», відоміший за скороченням «Біломорканал»), що з’єднав Біле море та Онезьке озеро. На каналі міститься 19 шлюзів, 15 гребель, 49 дамб та 12 водоспусків.
Прокладали канал раби – в’язні ГУЛАГу, керувало начальство НКВС СРСР. Начальником будівельних робіт був колишній одеський мільйонер, кримінальний авторитет Нафталій Аронович Френкель – майбутній генерал, тричі кавалер ордену Леніна.
За різними даними, на будівництві працювали близько 280 тисяч ув’язнених, померло до 300 тисяч робітників (смертність досягала 700 осіб на добу). Оскільки сталінський режим мав за мету знищити місцеве населення Карелії – фінів і карелів, щоб заселити їхні землі росіянами, то їх було на будівництві найбільше.
Працювали на будівництві каналу українці-куркулі.

Три роки на каналі відпрацював відомий історик та мистецтвознавець Федір Ернст, якого було заслано за його німецьке походження та публічний виступ проти знищення Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. Тільки дві особи з усього СРСР – Федір Ернст і Микола Макаренко виступили проти зруйнування Михайлівського собору.

Два роки на Біломорканалі відбув Данило Нарбут — син видатного українського художника Георгія Нарбута. Його заарештували за сфальсифікованими даними про «антирадянську змову».
Працювали на каналі і родичі Агатангела Кримського, відомий кубанський бандурист Іван Гавриш.
Померлих від виснаження і хвороб навіть не відвозили на кладовище. Їхні тіла кидали прямо в бетон при заливці шлюзів та причальних стінок. Проте загальна кількість в’язнів не зменшувалась, оскільки на споруджуваний канал постійно привозили поповнення. Я розмовляла з багатьма будівниками Дніпрогесу: ситуація була аналогічною.
Порівняйте!
Панамський канал довжиною 80 км будувався 28 років,
Суецький канал вдвічі довший – довжина 160 км — 10 років,
Біломорканал довжиною 227 км був пробитий за 1 рік і 9 місяців. Голими руками «канал армійці» виконали земляні роботи обсягом у 21 000 000 кубометрів, пробили 37 км шляху через гранітні скелі.