4 березня 1750 р. у м. Глухів на раді української старшини 22-річного графа Кирила Розумовського заочно обрано гетьманом Лівобережної України і через три місяці офіційно затверджено на цій посаді. Самого Кирила Розумовського на церемонії не було. Лише в 1751 р., за суворим наказом імператриці Єлизавети, гетьман поїхав у Глухів.
У Гетьманщині була Руїна, до якої довело 15-річне правління Малоросійської колегії, члени колегії розібрали найкращі землі, захопили фінанси. Як завжди легше було красти кошти з козацької скарбниці. Зайди-генерали довели до ручки військо Гетьманщини: воно було погано муштроване, мало стару зброю.
Молодий гетьман планував відродити в Гетьманщині блиск козацької держави, для цього:
– гетьманська резиденція знову повернулася до Батурина,
– Запорізька Січ підпорядковувалась владі гетьмана,
– поміщики-державники намагалися власними силами рятувати Україну: утримували сільські школи, збирали історичні архіви; творили домашні театри. У 1751 році в Глухові працював музично-драматичний театр, до якого запрошували співаків з Італії та Франції.
Та імперія не потребувала незалежної колонії. За Катерини ІІ в Гетьманщині посилилося кріпацтво; встановили контроль над розподілом земельних володінь, вилучили з-під юрисдикції гетьмана Київ. Кар’єра гетьмана швидко завершилася. Кирило Розумовський став останнім правителем козацької держави.
