21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР ухвалила виселити з УРСР осіб, які ухиляються від трудової повинності, хто не виробив встановленого мінімуму трудоднів, ведуть “паразитичний спосіб життя”. Недаремно ж країна співала:
Лишь мы, работники всемирной
Великой армии труда!
Владеть землей имеем право,
Но паразиты – никогда!
Так з’явився радянський неологізм – тунеядець від старословянського слова «туне» — «даремно», дармоїд; громадян «без определенного рода занятий» міліціонери охрестили словом БОРЗ, у кримінальному жаргоні з’явилося словечко «борзой», той, хто не бажає працювати.
209 стаття карного кодексу «за тунеядство» вказувала на неприпустимість бродяжництва (ще 1918 р. В. Ленін наказав вважати бандуристів бродягами і розстрілювати їх на місці) та жебрацтва, встановлювала відповідальність за паразитичний спосіб життя. Паразитом називали кожного громадянина, який у трудовій книзі упродовж 4-х місяців не мав печатки про працевлаштування. Людину викликали в міліцію, давали підписати офіційне попередження. Після третього підпису громадянина судили за карною статтею; висилали на виправні роботи за межі України на п’ять років. Скільки українців ставали кочегарами, слюсарями, щоб мати запис у трудовій! Військовий льотчик, відомий у світі археолог, поет Борис Мозолевський; його друг поет, аспірант АН УРСР Василь Стус, поет Микола Холодний, журналіст В’ячеслав Чорновіл! Слюсарем у лікарні працював випускник МДУ (МГУ) Левко Лук’яненко. Був кочегаром і рок-музикант Віктор Цой, і кочегаром, і двірником, і нічним сторожем був Юрій Шевчук.
Фізик Юрій Мнюх працював ліфтером, лінгвіст Костянтин Бабицький після звільнення з буцегарні (куди він потрапив за протест проти введення військ у Чехословаччину) — теслею.
За дармоїдство був засуджений на 5 років поет Йосип Бродський, актор Микола Годовиков (згадайте Петруху з «Білого сонця пустелі»!) відсидів рік за дармоїдство.
Постанова Президії Верховної Ради Української РСР «Про порядок застосування статті 214 Кримінального кодексу Української РСР» втратила чинність згідно із Законом України від 7 липня 1992 року N 2547-XII.
