– Ану, швиденько підкажи мені назву першої гетьманської столиці. Петрович каже, що острів Байди, його палац, я ж пам’ятаю ти називала якось дивно: «Трах…, а кого трах – не згадаю!» – сипле горохом Хомівна.
– Сонечко, Байда не був гетьманом, називали князя отаманом, отже, острів Байди (Мала Хортиця) не був гетьманською резиденцією. Ти ж згадала Трахтемирів Канівського району (Черкащина).
– Село з дуже давньою історією. Кажуть, територія села була заселена людьми вже близько 120 — 130 тисяч років тому; відоме прадавнє поховання жінки-воїна, сармата; літопис за 1096 рік згадував ці місця. У 1576 році при монастирі був створений шпиталь для старих і немічних козаків, а самому монастирю призначались доходи від перевезення через Дніпро і місцевих кар’єрів, де добувався камінь для виробництва коліс млинів
Першим гетьманом у Трахтемирові був князь Богдан Ружинський. Саме за його гетьманування у 1578-му році король Стефан Баторій передав місто разом із монастирем у володіння січовикам, з умовою, що вони будуть захищати границі від татарських нападів і при потребі будуть виставляти 6000 війська. Резиденцією гетьмана був трахтемирівський замок. У козацькій столиці Богданка Ружинського, Петра Сагайдачного працював козацький уряд, обирали гетьманів, приймали іноземних послів, майстрували козацькі флотилії. Звідси виходили у далекі походи. Була там і церква, побудована з козацьких чайок.
http://history.org.ua/LiberUA/ZharkikhTerekhtemiriv_2013/ZharkikhTerekhtemiriv_2013.pdf
– Ой, пригадую, ти розповідала про Богданка та його кохану!
– Історична хроніка повідомляє, що 30 вересня 1614 р., між козацькою старшиною та польськими комісарами підписано угоду, якою обмежувалися козацькі права і реєстрове козацтво зобов’язувалося нести сторожову службу і жити лише в Запорожжі (пониззя Дніпра до Трахтемирова). Настав час «золотого спокою».
Трахтемирів був кордоном Козацької республіки, там був старий козацький монастир і могили трьох гетьманів на Чернечій горі, старий козацький цвинтар. Але все у світі відносне. У 1638 р. при Масловому Ставі (неподалік від Трахтемирова), польським указом козацьке військо було зменшене до 1200 осіб і було запроваджено кріпацтво на північних землях козаків. Це призвело до визвольної війни Богдана Хмельницького і кінця польської колонізації Придніпров’я. До речі, Юрась Хмельниченко став монахом Трахтемирового монастиря.
– Клас! З такою історією тут мав бути туристичний центр: музеї, заповідник! – фантазувала Хомівна.
– Угу, розмріялася! Будуть тобі окупанти дбати про історію колонії, про туризм. Ні, навколишні села, монастир пустили під болото Канівського водосховища. З Трахтемирова виселили людей, хати зарівняли бульдозерами. На болото й пустку перетворили першу гетьманську столицю; стерли нашу історичну пам’ять. Кажуть, там ще живуть 9 чоловік, не здають рідну історію.
У пострадянський період Трахтемирів у приватній власності. Був мисливською базою Бакая, 
на старому цвинтарі – вертолітний майданчик, мисливські вишки, запустили чимало звірів для полювань «на найвищому рівні». На територію нікого не пускали. 
Будинок Бакая збудований на кістках козака Мухи, який відбив татарський набіг. Після Помаранчевої революції Бакая оголосили в міжнародний розшук. Він перебрався до Росії і взяв тамтешнє громадянство. Навесні 2015-го мисливський будинок згорів. 
Від нього залишився лиш фундамент та камін з димарем. Потім парк належав компанії з острова Мен і через низку офшорних компаній – народному депутату Вадиму Новинському.
– От тобі й історія першої гетьманської столиці: не історія – трагедія…
