У 1964-му, до 150-річчя Т.Шевченка, у вестибюлі Київського університету Людмила Семикіна разом з Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Галиною Севрук, Галиною Зубченко створила вітраж “Шевченко. Мати”. Тарас Шевченко у вітражі виголошував рядки: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло них поставлю слово!».
18 березня 1964 р. за наказом партійного керівництва вітраж розтрощили після завершення роботи, як чужий «принципам соціалістичного реалізму». Михайлина Коцюбинська згадувала: «Головний погромник — ректор університету Швець. Сам власноручно, не дочекавшись висновків комісії, трощив ідеологічно шкідливий вітраж… Чому мати-Україна така сумна? Який «суд», яку «кару» й на кого накликає Тарас? І взагалі, чому це Україна за ґратами»?
У постанові Бюро Київського обласного правління Спілки художників України 13 квітня 1964 року було сказано: «Вітраж дає грубо викривлений архаїзований в дусі середньовічної ікони образ Т. Г. Шевченка, який нічого спільного не має з образом великого революціонера-демократа… У такому ж іконописному дусі витриманий в ескізі образ Катерини, яка є нічим іншим, як стилізованим зображенням богоматері… Шевченкові слова написані церковнослов’янською в’яззю (кирилицею) в поєднанні з іконописно трактованими образами, звучать ідейно двозначно. В образах вітража нема ні найменшої спроби показати Шевченка радянського світосприйняття. Образи, створені художниками, спеціально заводять у далеке минуле».
У травні 1964 р. Людмилу Семикіну разом з Аллою Горською виключили зі Спілки художників України з офіційним формулюванням “за ідейно порочний твір, який дає викривлений образ Т.Г. Шевченка”, поновили Спілці у 1966 р. Це означало заборону одержувати замовлення через Художній фонд, брати участь у виставках, відлучало від заробітків, не давало можливості утримувати майстерню.
Вітраж “Шевченко. Мати” у Київському університеті (знищено 18 березня 1964 р.).
Автори:
Алла Горська
Опанас Заливаха
Галина Зубченко
Галина Севрук, нащадок киян Григоровичів-Барських
Людмила Семикіна
