– От скажи хоч ти, чому москалі всіх відомих людей, які жили в імперії, називають «вілікімі рускімі»? – закидають Хомівна.
– А ти сама прикинь. Візьми відомий факт. 30 листопада 1918 р. РНК Радянської Росії ухвалила Декрет про наукові, літературні, музичні й художні твори, згідно з яким як опубліковані, так і не опубліковані твори визнавалися надбанням РРФСР. А якщо надбання РФ, значить авторові та його нащадкам платити не треба. З цього часу видатні українські творці стали «вєлікімі русскімі», крім того викрадачам чужої історії, чужої назви країни кортіло мати інтелектуальний потенціал. От і зібрали вершки усіх націй у зону «вєлікіх русскіх».
– Ага, лапу наклали, зробили вигляд, що не вкрали? Так?
І тільки 27 травня 1973 р. СРСР приєднався до Всесвітньої конвенції з авторського права, ухваленої в Женеві 1952 р.
