Українська держава Скоропадського в основному успадкувала територію УНР. Гетьманський уряд на відміну від соціалістів-федералістів одразу ж узявся за цілеспрямовану соборницьку політику.
25 травня 1918 р. у м. Київ гетьман Павло Скоропадський затвердив закон «Про тимчасове розповсюдження української державної влади», за яким у разі прилучення до Української Держави деяких нових суміжних територій; на них одразу розповсюджувалася чинність української державної влади, дія всіх її законів і постанов. Міністру юстиції доручалося негайно підпорядкувати нові території юрисдикції найближчого окружного суду Української Держави.
25 травня 1918 р. було вироблено умови Української Держави, за яких мали тривати переговори про перемир’я між Україною та РСФРР. Вони містили вимоги, аби радянські війська відійшли за демаркаційну лінію, військові операції радянських військ на фронтах мали бути припинені. Український уряд обмінювався з Росією представниками для захисту інтересів українців у Радянській Росії.
25 травня 1918 року ухвалили «Положення про Малу Раду Міністрів». Вона формувалася із заступників міністрів і розглядала організаційні питання і «ті законодавчі й адміністративні пропозиції окремих міністрів, що в силу їх нескладності не потребували взаємної згоди відомств у письмовій формі».
За умовами Брестського мирного договору (таємні статті) до УНР мали відійти населені українцями Холмщина, Підляшшя та Західна Волинь. Проте реально взяти ці землі під юрисдикцію Української Держави не вдалося через впертий опір польської адміністрації. Губернського комісара, призначеного ще УНР, а за гетьманату губернського старосту О. Скоропис-Йолтуховського не допустили до виконання службових обов’язків. Він був змушений опікуватися лише окупованими німцями північними повітами Холмщини з адміністративним центром у Брест-Литовському. Австро-Угорщина домоглася знищення документів – додатків до Брестського договору щодо належності західноукраїнських земель.
І все-таки за коротку добу Української Держави гетьмана П. Скоропадського було досягнуто найбільших у часи Української революції успіх і у вирішенні територіальних питань. Українську державу визнало більше 30 країн, у 22 були відкриті амбасади.
