– Ти ба, які у тебе друзі ФБ активні! – лементують Хомівна, – щойно поскаржилася на кривдників, як вони шквалом обізвалися. Я б сиділа-читала-тішилася, а ти щось маракуєш. Що ти там вигадуєш?
– Та, бач, історія безперервна, не має карантинних вихідних. Хочу подати короткий аналіз державотворчого старту найстаріших європейських держав.
– Не добрала. Що ти хочеш? Поясни на пальцях!
– Бачиш, у 1917-1918 рр. на старті державотворення зібралися такі країни Європи:
Польща
Україна
Фінляндія
Чехія
Всі вони мали державність ще за царя Панька, але втратили її. І після першої світової прихопилися її відновлювати.
– Угу… І коли ж вони її загубили?
– У різний час, але всі мали вибір: перемога чи співпраця.
Першою втратила державність Суомі – Фінляндія (Фінляндська Республіка) – Suomen tasavalta (фін.) Republiken Finland (швед.) Самі фіни не називають свою країну Фінляндією, для них це слово чуже, у фінській мові навіть немає звуку «ф» першою з названих втратила самостійність. У 1155 р. до Суомі прибули перші місіонери зі Швеції і Суомі обрала співпрацю. Так Суомі стала Фінляндією, частиною Шведського королівства. Втратила самоназву, мову, її еліта для власної реалізації обрала співпрацю з окупантом. З 1809 р. Фінляндія відійшла від Швеції до Росії, стала частково автономним Великим Князівством під владою Російського царя.
Поступово, методично Чехія втрачала незалежність і не зразу пішла на співпрацю. Почалося з того, що у 1310 р. королями Чехії стала династія німецьких Люксембургів. У 1420-1434 р. протестанти Чехії під керівництвом Яна Гуса (гусити) обрали курс на перемогу: виступили проти католицької церкви і німецького засилля, але зазнали поразки. 8 листопада 1620 р. десятигодинною битвою біля Білої Гори закінчилася Тридцятирічна війна між силами чеських (богемських) протестантів і католицькими військами Габсбургів. Чехія втратила незалежність і ввійшла до складу Австрії.
Після поразки чехів Габсбурги розпочали терор: Чехія втратила до 3/4 мешканців. На празькому Старому Ринку було страчено 27 найвидатніших представників гуситської шляхти. Планово замордували 600 представників чеської еліти. Конфіскували маєтки протестантів і передали людям, лояльним до імператора. Чеську еліту знищили, отже, йти на співпрацю було нікому.
Розпочалось примусове покатоличення: костьоли передавались католикам, насильно змінювалось віровизнання.
Проводилась політика тотального онімечення. Чеська мова перетворилась на мову неосвіченого селянства, не була мовою шкіл.
– Слухай, це так схоже на нашу історію! Пригадую, як Швейк пояснював начальнику, чому він говорить чеською: «Тому, що я чех»
– Так, Україна-Русь, як Суомі, втратила своє ім’я, для збереження державності співпрацювала з Великим Королівством Литовським, де зберігалася мова, культура, віра, реалізувалася еліта. Більш агресивною була співпраця з Річчю Посполитою. Щоб реалізувати свої таланти, еліта окатоличувалася, спольщувалася. Найважчою втратою для України стала окупаційна співпраця з Московією: українська еліта була знищена, українська мова вигнана з церкви та школи.
– Ага, всюди співпраця-окупація-капітуляція. Суомі, Русь, Чехія втратили свою еліту, мову, віру. Я так думаю: обираючи між шляху на перемогу та шляху співпраці, треба не просто перестати стріляти у ворога, треба не забувати про окупацію: «Горе переможеним!»
– Найдовше опиралася Річ Посполита: поляки пережили три поділи держави, втратили свою столицю Краків, але не втратили віру, мову, еліту. Після третього поділу Речі Посполитої у 1795 р. етнічні польські землі потрапили під владу Пруссії, зазнали колонізації й онімечування. Під владою Росії опинилися переважно непольські етнічні землі, на яких основну масу землевласників складала польська шляхта і магнати.
Лорд Пальмерстон, на підставі фактів правління Росією Царством Польським після повстання 1831 р., прийшов до висновку: «Знищення польської армії, запровадження як офіційної — московської мови, переведення з Царства до Росії громадських бібліотек та наукових колекцій, закриття багатьох шкіл, примусове переселення до Росії великої кількості дітей польських під приводом виховання їх казенним коштом, заслання безлічі польських сімей до віддалених губерній Росії, значний та суворий рекрутський набір, призначення на посади безлічі московських чиновників, нарешті втручання у справи національної церкви — все це свідчить про намагання уряду знищити політичну національність у Польщі й перетворити поступово її в московську провінцію.»
– Значить 1917 рік став стартом відновлення державності для Речі Посполитої, Суомі, України, Чехії?
