23 жовтня 1920 р. за пропозицією Горького створено експортний фонд для отримання валюти від продажу картин і антикваріату.
Україна ХХ століття пережила три спланованих кремлівською владою штучних голоди – Голодомори:
1919 – 1921
1932–1933 – державний терор голодом – голодомор
1946-1947 років.
Штучний голод 1919 – 1921 рр., що мав на меті вимордувати міську інтелігенцію, бо урбанізована інтелігенція могла здійснити цивілізаційний вибір українців. Революційна влада відібрала у людей накопичення в банках, скасувала виплати пенсій, реквізувала антикваріат, коштовності, маєтності. Для працюючих були запроваджені продовольчі пайки.
Щоб не дозволити селянам привозити продукти на базари; не випускати містян у бік сіл, військові охороняли виходи з міста, стріляли без попереджень.
Щоб скупити шедеври мистецтва за склянку пшона, більшовики створили крамниці «Торгсину» (торгівля з іноземцями)
“Голод змушує людей, – писав Горький Анатолію Луначарському, – пропонувати музеям коштовні речі, а грошей у музеїв немає. Власники речей тягнуть їх спекулянтам”. Буревісник революції запропонував реквізувати всі цінності для держави, яка знає, що продати, а що лишити.
Експортний фонд створили, Горького призначили головою фонду. Ленін квапив з роботою, писав, що із 33-х складів розібрано тільки 8.
