І все ж були люди, які мали сміливість аналізувати наслідки більшовицької революції та червоної влади. Ось кілька прикладів.
21 жовтня 1921 р. П’ятий з’їзд Рад визнав соціаліста Володимира Винниченка ворогом народу за слова: “З більшовицького червоного яйця на очах вилуплюється фашизм”.
“Наша система, как я ее знаю с 1937 года, совершенно определенно
есть фашистская система, и она такой осталась и измениться так просто не может. Пока эта система существует, питать надежды на то, что она приведет к чему-то приличному, даже смешно. Наши есть фашисты с головы до ног. Они могут быть более либеральными, менее либеральными, но идеи у них фашистские”…
(Л.Д.Ландау, нобелівський лауреат з фізики.)
У 1935-му році Іван Павлов, відомий російський фізіолог, написав закрите послання в Раднарком СССР. Цитата з нього: «Ви сієте по культурному світі не революцію, а, з величезним успіхом, фашизм. До вашої революції фашизму не було».
Ще один вчений – В. Вернадський (із свого щоденника в 1941-му році): «Подвійний на словах уряд ЦК компартії і Совнарком. Справжня влада – ЦК і навіть диктатура Сталіна. Це те, що зв’язувало нашу організацію з Гітлером і Муссоліні».
