Офіцер

Слово офіцер (лат. officiarius; нім. offizier) з’явилося в Європі в часи феодалізму. Утворилося воно від от лат. officium — посада, офіс), тобто службовець, особа в армії чи флоті, яка за плату несе керівну службу.
В Україні найманих іноземних керівників-військовиків не було, а в Московії вони з’явилися в 1630-х рр. і називалися «начальными людьми».
Із знищенням гетьманщині вихідці з етнічної України служили в армії імперії. Часто ними керували старшини німецького походження – піддані Російської імперії. Саме мобілізовані українці привезли в Україну нове слово «ахвіцер».
Це слово потрапило до мови шахістів: офіцер (слон), що ходить тільки по діагоналі.
1 березня 1917 Р. Рада робочих і солдатських депутатів видала наказ № 1 «О демократизации бывших армии и флота», що урівнював солдат і офіцерів у цивільних правах, скасовував титулування офіцерів.
16 грудня 1917-го поняття «офіцер» скасували, замість «офіцер» запровадили слово «командир».
Замість погонів запровадили знаки розрізнення: трикутники (для молодшого комскладу К 1 і 2), квадрати (для середнього комскладу К 3-6), прямокутники (для старшого командного складу К 7-9) і ромби (для генералітету К-10 та вище). Роди військ розрізнялися за кольором петлиць.
На Різдво 1943 р. в СРСР узаконено погони (замість кубарів).
24 липня 1943 р. уперше після 1917 року указом Президії Верховної Ради СРСР запроваджено звання «офіцер», яке використовувалось у Російській імперії.