– Помьню я, как січас: 23 июлья 1965-ва, панідєльнік; я встала чуть свєт і в кінатіатр Маяковскава. А там уже талпа в кассу. Канєчьна, паталкали меня, но я купила за 25 кап. Білєт. Ета била прімєра камєдіі Леаніда Гайдая «Опірація «Ы» і другіє приключенія Шуріка». Удавольствіє! С етаво дня столька цитат фільма стали хітамі! А нинє што? Гайдай – маскьвіч, афтар камєдіі! Такіх в Украінє нє сискать! – розпиналася Софочка.
– Чому «нє сискать»? – не змовчала Хомівна, – от хоч ти їй скажи!
– Дійсно, здавна козаків-непосид, які легко казали: «гайда!» – і гайдали-гайкали світами, називали Гайдаями. Дворянський рід Гайдаїв переплітався з відомими родами Домонтовичів і Пультроків. Батько режисера Леоніда Гайдая – Йов Сидорович Гайдай (1886—1965), з відомого полтавського роду Гайдаїв, народився на хуторі Оріхівщина, біля Лубен, людина богатирського складу, гуморист, службовець залізниці. Мати Леоніда Гайдая — Марія Іванівна з Рязанської області Росії. Родина переселенців жила на Амурі, де й народився Леонід.
Дивлюсь – Софочка ні гу-гу; роблю контрольний постріл: а сценарій «Шурика» писав український єврей із Золотоноші Яків Аронович Костюківський (*23.08. 1921 р.), чиї батьки теж народжені в Золотоноші. Оскільки батько став військовим, сім’я часто переїжджала — після Черкащини родина мешкала в Харкові та Москві. Яків Костюківський – автор сценарію «Кавказька полонянка», «Брильянтова рука», багатьох реприз Тарапуньки та Штепселя.
Фільм знімався в Одесі, Ялті. Правда, українського дубляжу не існує.
Отже, є наш внесок. І хоч стрічка – легенька ржалівка, приємно, що фільм став лідером прокату кінофільмів у СРСР в 1965 році (69,6 мільйонів глядачів). На фестивалі короткометражних фільмів в Кракові 1965 року новела «Мана» була відзначена головним призом — «Срібним драконом Вавеля».
– Уот, м*лям сваіво ні дам?
