Як кажуть Софочка – вотка – ета рєдкая валюта. Певно, тому імперія мала монополію на цей продукт і постійно піднімала ціни.
Пригадую, в 1958 році було прийнято постанову ЦК КПРС і радянського уряду «Про посилення боротьби з пияцтвом і про наведення порядку в торгівлі міцними спиртними напоями”. Тоді заборонявся продаж горілки в усіх підприємствах торгівлі громадського харчування (крім ресторанів), розташованих на вокзалах, в аеропортах, на привокзальних і пристанційних площах.
14 січня 1962 р. у СРСР «на прохання трудящих» підвищено ціни. Рідка валюта стала по 3.62 карб. Найпопулярніший анекдот того часу: чоловік до жінки на балконі: «Мань, кинь мені 62 коп., а щоб вітром не знесло, загорни в трьошку!» Згодом удосконалили – 4.12
16 травня 1972 р. у пресі з’явилася Постанова ЦК за №361 «Про заходи щодо посилення боротьби з пияцтвом та алкоголізмом». Було внесено зміни до карного кодексу, стан сп’яніння вважався обтяжуючою обставиною. Крім того, були підвищені ціни на спиртне; припинено виробництво горілки міцністю 50 і 56°; час торгівлі алкогольними напоями міцністю 30° і вище було обмежено проміжком з 11 до 19 годин; були створені лікувально – трудові профілакторії, куди людей відправляли примусово; з фільмів вирізали сцени з вживанням спиртних напоїв.
Ціна на горілку піднялася з 5 рублів до 9,10 за півлітрову пляшку. Люди відповіли вельми поетично:
“Даже, если будет восемь,
все равно мы пить не бросим.
Доложите Ильичу, что и десять по плечу.
Ну, а если больше, будет как в Польше.
Если будет 25 – будем снова Зимний брать!”
При Андропові у Політбюро була створена спеціальна комісія з розробки спеціальної антиалкогольної постанови, але парад похорону перших осіб держави загальмував його впровадження. І тільки в 1985 році за Горбачова почалася реалізація сухого закону.
16 травня 1985 р. Президія Верховної ради СРСР видала указ «Про посилення боротьби з пияцтвом і алкоголізмом”, у народі – «напівсухий закон”. 
У часи перестройки в Москві з 1,5 тис. винних крамниць були закриті дві третини. Алкоголь продавався суворо з 14:00 до 19:00. Професійні алкоголіки не здавалися, пили лаки, політуру, гальмівну рідину, одеколони; нюхали «клей БФ”. І співали:
В шесть часов поет петух,
в восемь — Пугачева,
Магазин закрыт до двух,
ключ у Горбачева.
Горбачов отримав «поганяло» Лимонадний Джо та Мінерал-секретар.
“На недельку, до второго», закопаем Горбачёва.
Откопаем Брежнева — будем пить по-прежнему”.
Черги вимірювалися кілометрами, виникали жахливі тисняви та бійки, особливо перед святами.
Перестройка, перестройка,
Взбаламучена страна.
Ты за водкою постой-ка —
Окосеешь без вина!
Водку мы теперь не пьем,
Сахару не кушаем.
Зубы чистим кирпичом,
Горбачева слушаем.
І сексуал-демократи подали свій голос:
Спасибо партии родной
И Горбачеву лично.
Трезвый муж пришел домой —
поимел отлично!
Щось і нині ціни на рідку валюту зростають, а люди пісень уже не співають…
Головне зображення: худ. Іван Владимиров
