Лишенько-лебедики, знову футбол! Напівголодний молодняк цмулить пиво, лузає насіння та підписує фундамент. Усі пляшки хутенько збирають пенсіонерки-бізнесвуменші.
Фундамент висох… Зі стадіону – тільки крики та звуки дудок.
– От скажіть, чому всяка влада споює народ? – замислилася Хомівна.
– Все просто, це ознака усистемненого рабства: найкращий раб – дебільний алкоголік, тому імперці дбали про дебілізацію окупованого населення (типу нашого «футбол + пиво»). В резерваціях густо сіяли міжнаціональну ворожнечу.
Так, за часів Польщі тільки євреї могли орендувати ключі від православних храмів. Поткнеться українець хрестити, вінчати чи відспівувати – плати, враже, як пан скаже.
За царя була монополія на горілчані вироби та їхній продаж. Цікаво, що й тут впліталася політика «розподіляй і володарюй!», тобто розсварювали між собою нації. Наприклад, у Московії євреям заборонялося жити (черта осєдлості), були погроми-зачистки, а в Україні – прошу пана! Навіть стежили, щоб шинкарями-трактирниками були євреї, а двірниками – великороси. Чому? Бо трактир – власність держави, пий там, хоч до поросячого кувікання; пропийся до ню – тебе навіть дружина звідтам не виколупає. От вам і міжнаціональна ворожнеча: скубіться між собою… Двірники-великороси були найкращими донощиками (асвєдамітілямі), сексотами.
Пригадую, дідусь розповідав, що за царя в Олександрівську було тільки п’ять «пітєйних завідєній”,- додала Хомівна.
А ти ще згадай, що у нас, у Запоріжжі до революції було Товариство тверезості, яке побудувало Народний дім, де було кіно, перша в місті бібліотека, безкоштовні ігри (лото, більярд, шахи).
За совєтів усі товариства мали дві функції:
1. Давати керівні посади їхнім шлюшкам.
2. Збирати внески.
Так монополія на горілку була і за совєтів.
Я навіть бачила списки непитучих, що складалися на вимогу совєтів у Західній Україні 1939 р. Усіх непитучих було арештовано й знищено.
Значить-таки всюди клята політика?
Худ. В. Маковський Освячення публічного будинку. 1900 р.
