“Все под контролем, все идет по плану,” – повідомляли радіо, газети СРСР. А країною хвилею прокотилися “планові репресії”, що катастрофічно підірвали боєздатність армії. 11 червня 1937 р. На закритому судовому засіданні Спеціальної судової палати Верховного Суду СРСР завершено розгляд «Справи Тухачевського». До смертної кари засуджена група вищих радянських воєначальників:
1. Ейдеман Роберт, комкор
2. Корк Август, командарм 2-го рангу,
3. Примаков Віталій, комкор
4. Путна Вітовт, комкор
5. Тухачевський Михайло, маршал,
6. Уборевич Ієронім, командарм 1-го рангу
7. Фельдман Борис, комкор
8. Якір Йона, командарм 1-го рангу
У ніч проти 12 червня 1937 р. у ході сталінського терору звинуваченим в участі у «військово-фашистській змові в Червоній Армії» оголошено вирок і розстріляно, що стало початком широкомасштабних репресій у РККА.
Німецька газета Deutsche Wehr 24 червня 1937 р. писала: “Розстріляли цих найвідоміших воєначальників Радянського Союзу, свідомо принесли в жертву в інтересах політики боєздатність і керівництво Червоної армії. Тухачевський, безперечно, був найвидатнішим з усіх червоних командирів, і його неможливо замінити… Уявне шпигунство, звісно, лише вигадка. Якщо більшовики стверджують, що “обвинувачені зізналися” в ньому, то це, звичайно, брехня”. Начальник німецького генштабу генерал фон Бек 1938 р. писав: “На російську армію можна не зважати як на військову силу, бо криваві репресії підірвали її дух, перетворили на інертну машину”. Разом з офіцерами зникали цілі наукові школи, забороняли і заперечували всю розроблену ними стратегію і тактику бойових дій — як діло рук “шкідників” і “ворогів народу”.
Архіви зберігають прохання про помилування на ім’я особисто Сталіна. На проханні Й. Якіра така резолюція: “Подлец и проститутка. И. Сталин”.
Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 січня 1957 року всі підсудні були виправдані і реабілітовані за відсутністю складу злочину.
Худ. Борис Єфимов. Плакат про НКВС. 1937 р.
