15 травня на околиці П’ятихаток почалася битва 9-тисячного війська Богдана Хмельницького з понад 6 тис. польським військом 26-річного ніжинського старости Стефана Потоцького. «Іди, – сказав гетьман великий коронний Миколай Потоцький сину Стефану, – і нехай історія напише тобі славу».
16 травня 1648 р. закінчилася битва під Жовтими Водами. 9 тисячне українське військо під керівництвом Богдана Хмельницького і татарська кіннота Тугай-бея здобули свою першу перемогу над 6 тисячною армією Речі Посполитої, очолюваною Стефаном Потоцьким. У полон захопили понад 3 тис. жовнірів, частина реєстрових козаків перейшла на бік Хмельницького. У бою з загоном Кривоноса Стефан Потоцький отримав вогнепальні та різані рани, командувач потрапив до татарського полону. 
Худ. Юліуш Коссак. “Загибель Стефана Потоцького під Жовтими Водами”
19 травня 1648 р у кримському степу біля переправи Тамань через Дніпро помер від гангрени, що розвинулася внаслідок тяжкого вогнепального поранення лівої руки.
Натхненні успіхом, козаки рушили до Корсуня, через 10 днів оточили і знищили армію захоплених у полон гетьманів Миколая Потоцького та Марціна Калиновського. Врятувався один жовнір, який переодягнувся селянином і повідав Миколаю Потоцькому про загибель сина. І заспівали кобзарі:
Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється?
Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється.
Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,
Гей, не один лях лежить головою в воду.
