UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Ботанічний сад Фоміна

Ботанічний сад Фоміна

Архітектор Вікентій Беретті, за проектом якого зводився університет, запропонував розташувати сад на пустирі, що прилягав до споруджуваного корпусу. Основою колекції саду мали стати рослини, які у 1833 р. було вирішено перевезти до Києва з Кременецького ліцею після його розформування, також використано рослини, вирощені з насіння, надісланого вітчизняними та європейськими ботанічними садами. За реєстром 1834 р. з Кремінця було прийнято 513 рослин 34 видів, які довелося розмістити в Царському саду (нині це місце є частиною Центрального парку культури й відпочинку).
І тільки 22 травня 1839 року перший ректор Київського університету ім. Святого Володимира Михайло Максимович разом із архітектором вікентієм Беретті й директором ботсаду Рудольфом Траутфеттером обрали для закладення саду горбкуватий пустир за майбутнім червоним корпусом, де протікала Либідь і паслася худоба. Тому датою заснування Київського ботанічного саду вважається 22 травня 1839 р.
Більш-менш завершеного вигляду університетський сад набув лише в 1852 році, коли територію обгородили парканом.
З 1914 р. до 1935 р. директором Ботанічного саду був Олександр Фомін. Він доклав титанічних зусиль для порятунку рослин під час лютої зими 1919–1920 років.
У 1959 році прямо під станцією метро «Університет» у київському ботанічному саду було побудовано секретний урядовий об’єкт зв’язку К-2, що слугував для передачі та прийому секретних урядових телеграм і шифрограм, мав обмежений спектр пропуску. Його послугами активно користувалося КГБ, кожний із чисельних апаратів був налаштований з певним містом
14 липня 1995 р близько 19-ої години патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і зі своєї резиденції пішов у Ботанічний сад Київського Університету. Там, серед квітучих жовтих азалій на лаві його очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле, стався четвертий інфаркт. Упродовж двох годин жінки намагалися його реанімувати, можливо, при масажі серця зламали йому ребра, а також робили йому прямі уколи в серце (що відзначено в акті судмедексперта), коли приїхала швидка, «реаніматори» зникли.

Тра 14, 2019Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Фортуна НоваОлександр Фомін
You Might Also Like
 
Ян Станіславський – поет української природи
 
Позацензурні видання
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Історичні події1,536
Недавні записи
  • Пенсії
  • Архітектор, син архітектора
  • Чортомлицька Січ
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терорТарас ШевченкодисидентперекладачграфіккозакикомпозиторгетьманОУНісторикскульпторБогдан ХмельницькийакторХарківпейзажистбієналебойчукістжурналісткамитрополитілюстраторкраєзнавецьпейзажШевченкоМосковіяграфікапортретистКапністлікаркороль ФранціїСергій КорольовпедагогІван АйвазовськийКирил РозумовськийполіглотОлег ОльжичІван КотляревськийПетлюрагенерал-майорЯрослав Мудрий
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok