4 липня 1946 р. прусський Кенігсберг (радянський напіванклав) перейменований на Калінінград, але ще десятки років не відбудовувався.
Місто було засноване в 1255 році тевтонськими лицарями, які звели тут замок, названий Замок Королівської гори.
У цьому місті народився німецький письменник, композитор, художник Ернст Теодор Амадей Гофманн (1776–1822). У центрі Кенігсберга розташований кафедральний собор, де поховано німецького філософа Іммануїла Канта (1724–1804). У місті Кенігсберг мешкав лютніст, кобзар, співак європейської слави українець Тимофій Білоградський (1710–1782). Тут його учнями були видатний філософ Й. Г.Хаманн і композитор-лютніст Райхардт. У Кенігсберзькому університеті навчався козацький нащадок генерал Милорадович Михайло Андрійович (1771–1825). З іменем українського мистецтвознавця, музейника Кульженко Поліни Аркадіївни (1891 — †1984) пов’язано це місто.
До Другої світової це було місто-музей (музей бурштину у вежі «Дер Дона»).
За рішенням Потсдамської конференції північна частина німецької провінції Східна Пруссія, разом зі столицею Кенігсбергом, на 50 років (до 1986 р) була передана Радянському Союзу. Пізніше, під час підписання договорів про межі Калінінградську область було повністю визнано володіннями Радянського Союзу.
Із 370 000 мешканців-німців, які жили в ньому до війни, залишилося заледве 20 000. Хоча відразу після війни почалася робота з адаптації німців до нової влади: виходила газета «Новий час» німецькою мовою, були організовані школи, де викладання велося німецькою, — було прийнято рішення про депортацію німецького населення в Німеччину і майже всіх німців було відправлено в Німеччину до 1947. Тільки деякі фахівці допомагали відновлювати роботу підприємств аж по 1948 і навіть по 1949, — але і їм не дано можливості отримати радянського громадянства: вони згодом були депортовані до Німеччини. Замість них у місто були переселені радянські громадяни.
4 липня 1946 після смерті «всесоюзного старости» М. І. Калініна на його честь Кенігсберг було перейменовано в Калінінград, хоча у Калініна не було жодного прямого відношення до міста, — а на карті СРСР уже були міста Калінін (нині Твер) і Калінінград під Москвою (нині Корольов).
Після війни місто стало закритим, я пам’ятаю величні старовинні румовища. Пам’ятники підривали, переплавляли. Серед переплавлених пам’ятник Вільгельму I перед Кенігсберзьким замком, робота Фрідріха Ройша 1894 рік. 
Руїни Королівського замку у 1969 р. за рішенням першого секретаря обкому КПРС Миколи Коновалова були підірвані. На їх місці постала клюмба.
За матеріалами Вікіпедії
