Як будете так керувати, Вкраїни не бачити нам…
3 (16) липня 1917 р. у Петрограді повстали більшовики. Російська влада захиталася. Українці зрозуміли: шанс скинути російське ярмо.
У ніч з 4 (17) на 5 (18) липня 1917 р. вояки Другого українського імені гетьмана Павла Полуботка козачого полку та члени Українського військового клубу імені Полуботка зі зброєю виступили за проголошення незалежності України.
До цього їх підштовхнув зачитаний напередодні В. Винниченком ще більш проросійський Другий універсал.
Оскільки соціалісти з Центральної ради не припускали думки про незалежність України, полуботківцям припинили виплату грошей, воякам урізали поставки продовольства (хліба), медикаментів.
Полуботківці виставили низку ультимативних вимог до Центральної Ради й Тимчасового уряду: «Ми, українці-козаки не хочемо мати свободи лише на папері, або пів-свободи. По проголошенні 1-го Універсалу (2-го Універсалу ми не визнаємо!) ми приступаємо до заведення порядку на Україні. Задля цього ми всіх росіян і ренегатів, які гальмують українську роботу, скидаємо з їхніх постів силою, не зважаючи на російський уряд. Визнаючи Центральну Раду за свій найвищий уряд, поки що виганяємо зрадників без її відома. Коли все опануємо силою, тоді цілком підпорядкуємось Центральній Раді. Тоді вона пануватиме в Києві та по всій Україні як у власній хаті. Тепер же, коли починається повстання, ми виставляємо 6 своїх людей, котрі мусять усім кермувати».
Центральна Рада відкинула вимоги полку ім. гетьмана Павла Полуботка і закликала від’їхати на фронт захищати «матушку Росію».
О 1-й годині ночі 5 липня 1917 р. 10 тисяч полуботківців вирушили зі свого збірного пункту. До озброєних вояків приєдналися кияни. Центральна Рада придушили виступ.
Основна маса полуботківців (2,5 тисячі вояків) була переправлена на Румунський фронт. У м’ясорубці війни за «матушку-Расєю» майже всі полуботківці полягли: станом на 9 лютого 1918 р. полк імені Павла Полуботка становив 5 чоловік.
Володимир Винниченко вважав, що нащадок гетьмана Павла Полуботка – Микола Міхновський – ідеолог і натхненник виступу. Винниченко дав особистий наказ арештувати Миколу Міхновського і під ескортом військової жандармерії разом із полуботківцями вислати на Румунський фронт.
Російська військова прокуратура висунула заарештованим повстанцям звинувачення за ст. 100 Кримінального кодексу – «спроба відділення України від Росії». «Полуботківці» перебували в ув’язненні до 30 жовтня, кримінальна справа проти них була закрита 30 грудня.
І тільки у січні 1918-го під вогнем російських гармат Центральна Рада наважилася проголосити незалежність України. Але поїзд пішов: крім трьох сотень гімназистів-крутян, які могли тільки героїчно загинути, Центральну Раду нікому було захищати.
